Чудовим засобом для полегшення стану хворої людини є Амбробене для інгаляцій. Адже в більшості випадків інгаляції є єдиною ефективною процедурою, здатною поліпшити відходження мокроти. Причиною запалення дихальних шляхів є різноманітні віруси, хвороботворні мікроби. В результаті їх впливу з'являються вкрай неприємні захворювання, до яких відносяться пневмонія, бронхіт, тонзиліт. Зазвичай такі захворювання починаються з нападів сухого кашлю, які можуть вивести з себе кого завгодно.

У цьому випадку чудово допомагають інгаляції, які за досить нетривалий час полегшують загальний стан хворого людини. При своєчасному початку лікувального процесу Амбробене для інгаляцій вважається ефективним засобом позбавлення від мокротиння, «засіла» в легких. В основному цей лікарський препарат застосовують при хронічних бронхітах, в тому числі обструктивних, а також при бронхоектатичної хвороби.

Основним діючим компонентом цього лікарського засобу є речовина амброксол. Допоміжні складові Амбробене - це хлористоводнева кислота, сорбат калію, очищена вода. Всі інгредієнти, що входять до складу Амбробене для інгаляцій, володіють муколитическим дією, що сприяє швидкому розрідженню мокротиння. У результаті значно підвищується відхаркувальний ефект.

Неодноразово зазначалося, що вплив Амбробене ефективним чином стимулює утворення поверхнево-активної речовини сурфактанту, що омиває зсередини легені і бронхи. Важливою особливістю цього лікарського розчину для інгаляцій є його миттєве очисний вплив на тканини слизової оболонки бронхів. Сприятливий фактор, що говорить за застосування даного лікувального препарату - це практично повна відсутність шкідливих побічних ефектів.

Якщо ви або ваші близькі схильні до сезонних захворювань верхніх дихальних шляхів, то слід придбати спеціальний прилад для такого лікування - небулайзер. Вважається, що в даний час більш ефективного приладу, ніж небулайзер, не існує. Цей сучасний прилад перетворює лікарський засіб Амбробене для інгляцій в мікроскопічні аерозольні частинки, які з незвичайною швидкістю та ефективністю проникають в усі важкодоступні ділянки бронхів і легенів. При використанні Амбробене в якості інгаляцій можна домогтися прискорених результатів у лікуванні кашлю.

Використовуючи Амбробене при захворюваннях бронхів, легенів, горла, потрібно лікарський розчин розвести 0, 9% розчином хлористого натрію, який можна придбати в будь-якій аптеці. Перед початком проведення лікувальної процедури дану суміш трохи нагрівають. При інгаляції недоцільно робити глибокі вдихи, які можуть викликати напади кашлю. Правильніше зберігати власний звичний ритм дихання.

Особливу увагу при використанні Амбробене для інгаляцій необхідно приділити людям, що страждають бронхіальною астмою. Для того, щоб інгаляції з цим засобом не спричинили можливий напад бронхоспазму, хворий перед інгаляцією повинен прийняти лікарські препарати, що розширюють бронхи - бронхолітіки.

Для проведення інгаляції рекомендується дотримуватися таких дозування. Дорослим людям і дітям, які досягли 6-річного віку, слід використовувати максимум 2 - 3 мілілітра ліки. Інгаляцію можна проводити не частіше двох разів щодня. Маленьким дітям від 2-х до 6-ти років можна використовувати 2 мілілітра Амбробене не більше двох разів на добу. Зовсім маленьким дітям у віці до 2-х років для інгаляції застосовують по одному мілілітр лікарського засобу двічі на добу.

Ніколи не займайтеся самолікуванням. Консультація лікаря-спеціаліста дозволить уникнути неприємних проявів при недотриманні правильного дозування або частоти лікування. У препарату існують незначні протипоказання, які також слід враховувати - це вагітність, лактація, захворювання печінки, нирок, індивідуальна непереносимість. В іншому, Амбробене в якості інгаляцій - чудовий препарат для лікування інфекційно-запальних захворювань бронхолегеневої системи.

Що являє собою цей метод

Така процедура є поширеним методом фізіотерапії, який вперше був застосований практично відразу після винаходу електрики. Даний метод заснований на введенні під шкіру хворого лікарських препаратів за допомогою гальванічного струму. Лікування іонофорезом проходить наступним чином: пацієнт на 15-30 хвилин занурює стопи або долоні в заповнені водою ванночки. У цей час спеціальний пристрій генерує слабкий струм, що проходить через воду і впливає на шкірні покриви хворого. За теорією струм, що проходить через потові залози, викликає в них електромеханічну дисоціацію, в результаті якої порушується механізм потовиділення.

Зазвичай цю процедуру проводять щодня або через день протягом двох тижнів. Після цього, залежно від стану пацієнта, призначають процедури в підтримуючому режимі, тобто раз на тиждень, а то й раз на місяць. У разі відновлення пітливості ионофорез призначають знову.

Особливості процедури

У наші дні процедуру ионофореза зовсім не обов'язково проводити в медичній установі. Апарати для такого физиолечения настільки малі, що їх можна придбати в магазині медичної техніки та проводити процедури самостійно, в домашніх умовах. Будинки іонофорез використовується, найчастіше, в косметичних цілях, проте може застосовуватися і для боротьби з гіпергідрозом.

Перед проведенням самостійних процедур необхідно отримати дозвіл лікаря. Крім того, необхідно знати, що водопровідна вода буває занадто м'якою для іонофорезу. Щоб заповнити недолік мінералів для поліпшення провідності струму досить додати у воду харчову соду, не більше чайної ложки.

У разі проведення процедур на пахвових областях застосовуються спеціальні накладки. За словами медиків, використання цих пристосувань дає набагато менший ефект, ніж при дії на долоні або стопи, а тому в разі гіпергідрозу пахвових областей дана терапія застосовується, скоріше, як додатковий засіб.

Протипоказання ионофореза

Необхідно розуміти, що показаний даний фізіотерапевтичний метод далеко не всім. Наприклад, не рекомендують таку процедуру вагітним жінкам, особам, які мають металеві імпланти в тілі або кардіостимулятори. Епілепсія і хвороби серця також є протипоказаннями до даної процедури.

Перед іонофорезом необхідно зняти з себе металеві прикраси. При наявності порізів, травмованих нігтів або інших ушкоджень шкіри їх необхідно змащувати кремом, які мають сильний захисний ефект, або вазеліном. Коли ж в результаті процедур іонофорезу у пацієнта розвивається сухість шкіри, боротися з таким явищем необхідно за допомогою зволожуючих засобів.

Безпека ионофореза

Багатьох людей турбує резонне питання - наскільки безпечний ионофорез при гіпергідрозі. Фахівці відповідально заявляють, що сила струму при такому методі фізіотерапії занадто мала, щоб викликати больові відчуття або завдати якої-небудь шкоди пацієнтові. При процедурі, що проводиться за всіма правилами, людина не повинна відчувати дискомфорту. За відгуками ионофорез відмінно справляється із зайвою пітливістю, даруючи можливість жити комфортним і повноцінним життям. Бережіть себе!

Пентаксим являє собою вакцину, що дає захист організму відразу від п'яти інфекцій, таких як правець, дифтерія, поліомієліт, кашлюк, а також гемофільна інфекція типу b, що викликає пневмонію, менінгіт та інші серйозні захворювання. Причому даний препарат відноситься до класу високоімуногенний вакцин, тобто дають високий імунітет від вищеперелічених захворювань.

Пентаксим відноситься до нового покоління безклітинних (ацелюлярним) вакцин, які прийшли на зміну целлюлярного, тобто клітинним вакцинам. Нова, ацелюлярна вакцина є менш реактогенної, в ній немає липополисахаридов бактеріальної мембрани, які можуть викликати ускладнення після вакцинації. Але все ж головна її перевага в багатокомпонентності, адже роздільна вакцинація вимагає проведення 12 ін'єкцій, тоді як при вакцинації Пентаксимом достатньо всього 4-х. Курс складається з 3-х ін'єкцій і 1 ревакцинації.

Багато батьків з великим побоюванням ставляться до проведення вакцинації побоюючись побічних реакцій дитячого організму. У цьому випадку слід дізнатися, яким дітворі підходить Пентаксим? В інструкції із застосування препарату написано, що дана вакцина підходить здоровим дітям з тримісячного віку. Рекомендують вакцину дітлахам, які мають негативні реакції на введення цільноклітинним вакцин, наприклад АКДП, малюкам з ВІЛ-інфекціями, імунодефіцитом, хронічними захворюваннями нервової системи, стабільної неврологічною симптоматикою, алергічними захворюваннями і фебрильними судомами.

До того ж багато батьків не роблять щеплення через частих захворювань дитини анемією, атопічний дерматит, дисбактеріозом, перинатальною енцефалопатією, дисбактеріозом. Пентаксим, в цьому випадку, також рекомендований до застосування. Підтвердженням безпеки препарату є дослідження, проведені російськими вченими.

Варто звернути увагу і на наслідки, які може викликати дане щеплення. Потрібно сказати, що Пентаксим абсолютно нормально переноситься діточками. У рідкісних випадках у щеплених дітей можуть спостерігатися побічні реакції, що вимагають негайного звернення до лікаря. Саме завдяки безклітинних компоненту досягається хороша переносимість препарату. До того ж, введення внутрішньом'язово поліомієлітної вакцини, яка входить до складу Пентаксима, знижує ризик появи вакцино-асоційованого поліомієліту.

Описувана вакцина не має граничного віку для вакцинації, через наявність бесклеточного коклюшного компонента, а тому щепитися можуть навіть дорослі люди. Рекомендації лікарів щодо АКДС зводяться до того, що ревакцинація в 6-7 річному віці передбачає проведення її вакцинами, що містять низьке число антигенів (АДП або АДСМ). Саме тому Пентаксим ідеально підходить для вакцинації дітлахів до 6 років. До того ж щеплення можна робити і без ХІБ-компонента, який йде в окремому флаконі.

У рідкісних випадках введення вакцини Пентаксим викликає підвищення температури. У цей період лікарі не рекомендують користуватися жарознижувальними препаратами, адже такими діями можна істотно знизити імунну відповідь організму на введення вакцини. Іноді місце уколу може трошки боліти. Препарат може вводитися одночасно з іншими щепленнями, приміром, вакциною від кору, епідеміологічного паротиту, краснухи або гепатиту B.

Але навіть не дивлячись на відмінні показники Пентаксима при клінічних випробуваннях перед її застосуванням потрібно проконсультуватися з педіатром, адже дана вакцина має ряд протипоказань. Крім того, при наявності негативної реакції організму на це щеплення неможливо встановити, на якій компонент препарату вона була. Все це також варто враховувати, погоджуючись щепити дитину. Бережіть своїх малюків!

Даний лікарський препарат має муколитическим дію, його застосування сприяє розрідженню мокротиння, полегшує її виведення. Це засіб настільки ефективно і дієво, що зберігає активність навіть при наявності гнійного мокротиння. Якщо говорити по-науковому, то творці інгаляційного препарату Флуімуціла відзначають наступне: препарат стимулює функціонування мукозних клітин бронхіального дерева, надаючи сприятливий ефект на секрет, який утворюється в результаті запальних процесів, що протікають в ЛОР-органах.

Перевага Флуімуціла для інгаляцій, в порівнянні з іншими лікарськими препаратами подібного спрямування, полягає в наявності ацетилцистеїну, що міститься в його складі, який надає ефективну протизапальну дію. Речовина ацетилцистеин пригнічує утворення вільних радикалів, активних речовин, що провокують в тканинах організму небезпечні запальні процеси. Інгаляції з Флуімуцілом забезпечують полегшення відходження мокроти, що знаходиться як у верхніх, так і в нижніх відділах дихальних шляхів.

Флуімуціл для інгаляцій відрізняється від багатьох препаратів аналогічної дії тим, що його можуть використовувати пацієнти практично різного віку. Навіть маленьким дітям віку 2 - 6 років призначають лікування, застосовуючи інгаляції Флуімуціла. Дозування: 1 - 2 мілілітра двічі на добу. Діти шкільного віку 6 - 12 років, які також схильні до простудних і вірусних інфекцій, що супроводжується сильним кашлем, можуть використовувати даний препарат для інгаляцій по 2 мілілітри двічі на день. Підліткам старше 12-ти років і дорослим дозволяється використовувати Флуімуціл для проведення інгаляцій в дозуванні 3 мілілітра два рази на день. Для приготування розчину для інгаляцій необхідно розводити лікарський засіб стерильним фізіологічним розчином в пропорції 1: 1. Звичайний курс інгаляцій цим медикаментозним лікарським препаратом становить не більше 10-ти процедур.

Звичайно, при всій ефективності Флуімуціла для інгаляцій недоцільно займатися самолікуванням, ігноруючи відвідування лікаря-терапевта. Вищевказані дози і курс застосування Флуімуціла носять рекомендаційний характер. Тільки грамотний фахівець підкаже індивідуальну дозування застосування та кількість використання необхідних процедур.

Існують певні правила використання Флуімуціла. Його не рекомендується застосовувати одночасно з антибіотиками, це може призвести до зниження активності обох препаратів. Хоча в деяких випадках виникає гостра необхідність одночасного використання цього препарату для інгаляції та антибіотиків. Тоді для лікування застосовують муколітичні препарати, які сумісні з антибіотиками. Прикладом можуть служити інгаляційні препарати, засновані на амброксол. Крім того, не рекомендується використовувати Флуімуціл для інгаляцій з протикашльовими засобами. Такі засоби пригнічують кашльовий рефлекс, в результаті може посилитися застій мокротиння.

Слід зазначити, що до складу Флуімуціла входить активна речовина ацетилцистеїн, а також допоміжні речовини - динатрію едетат, натрію гідроксид, очищена вода. Показання до застосування такі: порушення відходження мокроти, що виникло при трахеїті, пневмонії, бронхіті, бронхіоліті, бронхоектатичної хвороби, абсцес легенів. Показано застосування Флуімуціла при гаймориті, катаральном і гнійному отиті, синуситі. До речі, Флуімуціл має міжнародна непатентована назва (МНН) - Ацетилцистеин. Препарат в аптеках відпускається за рецептом.

Даний лікарський засіб вважається медикаментозним препаратом широкої сфери впливу, тому при лікуванні виснажливого кашлю лікарі рекомендують для проведення інгаляцій саме Флуімуціл, як запорука якнайшвидшого і остаточного одужання. При необхідності скористайтеся цим препаратом. Будьте здорові!

Варіанти лікування тонзиліту

У разі хронічного тонзиліту відбувається сутичка між імунітетом і патогенними мікроорганізмами. Ослаблені мигдалики не можуть знищити уловлюваних інфекцію, а тому виникають нові спалахи ангіни або відбувається загострення хронічного процесу. При цьому на мигдалинах можна спостерігати скупчення гною, тобто загиблих у боротьбі з патогенною мікрофлорою лейкоцитів. Гнійні скупчення, в свою чергу, викликають інтоксикацію організму, ще більше послаблюючи імунітет. Боротися з цим захворюванням потрібно виключно під контролем лікаря, оскільки самостійне призначення препаратів може лише погіршити стан хворого. Для боротьби з тонзилітом застосовується як консервативне, так і хірургічне лікування.

Консервативне лікування тонзиліту

Перед призначенням тих чи інших препаратів, лікарю необхідно виявити природу захворювання і визначити тип збудника. Від результатів діагностики буде залежати, застосовувати противірусні, антибактеріальні, або протигрибкові медикаменти. При цьому лікування хронічного тонзиліту припускає проведення наступних заходів:

• очищення дихальних шляхів, а також боротьба з інфекціями ротової порожнини і глотки (синусит, фронтит, карієс, гінгівіт, гайморит);
• призначення лікарських препаратів, які позбавляють від симптомів інтоксикації;
• застосування біфідобактерій (прибутків), що входять в обов'язковий комплекс застосування разом з антибіотиками;
• заходи, що підвищують імунний захист, а значить і стійкість організму до різних несприятливих факторів (загартовування, фізичні навантаження, збалансоване харчування, санаторно-курортне лікування);
• застосування медикаментів, що стимулюють імунітет (Інтерферон, Имудон);
• використання протинабрякових засобів (Телфаст, Цитрин, Кларитин);
• видалення гнійного нальоту з мигдалин з допомогою антисептиків (Фурацилин);
• введення в область гланд очищувальних лікарських засобів (Мірамістин, Октенісепт, Діоксілін);
• обробка горла розчином для знищення залишків інфекції (розчин хлорфіліпт, люголя);
• призначення фізіотерапевтичних методів лікування (ультрафіолетове опромінення, лікування лазером).

Консервативне лікування зазвичай передбачає 10 сеансів із застосуванням всіх перерахованих вище процедур. Повний курс лікування хронічного тонзиліту включає три курси по 10 процедур.

Хірургічне лікування тонзиліту

Дізнавшись, як лікувати хронічний тонзиліт, слід задуматися про те, що робити у випадку, коли таке лікування не дає очікуваного ефекту. Як показує практика, лікарі в цьому випадку вирішують видалити мигдалини. Робиться це для того, щоб запобігти можливе ускладнення на суглоби, серце та інші органи.

Показаннями до проведення двосторонньої тонзилектомії є такі стани:

• парафарингит або парафанзіллярний абсцес (нагноєння);
• токсико-алергічна форма хвороби;
• виникнення тонзилогенного сепсису, тобто зараження крові;
• поява інфекційно-алергічних ускладнень нирок, серця, судин або суглобів;
• збільшення мигдаликів до розмірів, що перешкоджають процесу ковтання (в цьому випадку віддаляється тільки частина мигдалин).
    здоров'я вам!

Характерні особливості та причини виникнення

Ангіна передається переважно повітряно-крапельним шляхом при розмові, кашлі, чханні. Інфекційними збудниками є пневмокок, золотистий стафілокок, гемолітичний стрептокок, або змішана бактеріальна мікрофлора. Найбільш часто ангіна виникає відразу після якого-небудь перенесеного захворювання (ГРВІ, мононуклеоз, дифтерія, скарлатина та ін.) Через ослаблення імунітету. Також існують сприятливі фактори розвитку гострого тонзиліту: авітаміноз, переохолодження організму, підвищена сухість повітря. Навіть захворювання порожнини рота (пародонтит, гінгівіт, карієс) провокують поширення інфекції. У терапевтичній практиці доводиться стикатися з різними різновидами гострого тонзиліту. Кожна з них має свої характерні особливості, але найчастіше людини вражають фолікулярна, лакунарна і катаральна ангіна.

Симптоми фолікулярної ангіни

Початковими симптомами цієї форми гострого тонзиліту є погіршення загального стану, головний біль, ломота в суглобах, а головне - різке підвищення температури тіла. Через деякий час людині стає важко ковтати, причому виникає при ковтанні біль віддає у вухо. У шийної і підщелепної областях збільшуються в розмірах лімфатичні вузли. При їх промацуванні відчувається хворобливість. Голос стає гугнявим, мигдалини червоніють, сильно набрякають, покриваються заповненими гноєм маленькими фолікулами, які мають тенденцію самостійно розкриватися. Фолікулярна ангіна вважається важкою формою захворювання, її тривалість - не менше 10-ти днів.

Симптоми лакунарной ангіни

Дану різновид гострого тонзиліту хвора людина теж переносить важко. Лакунарна ангіна характеризується скупченням в лакунах (вузьких протоках мигдалин) фібринозного ексудату (рідини). Крім мигдалин, червоніє, набрякає і покривається білуватим нальотом слизова оболонка глотки. З'являється підвищене слиновиділення, виникає біль при ковтанні, а також в суглобах і м'язах. Шийні лімфовузли розбухають, температура тіла «підскакує» до 40 °. У маленьких дітей може початися блювота. Лікування лакунарной ангіни займає 5 - 7 днів.

Симптоми катаральної ангіни

При катаральній ангіні інфекція вражає мигдалини не повністю, а тільки їх верхні шари. Тому дана форма хвороби переноситься набагато легше. Мигдалини червоніють, збільшуються в розмірах, їх поверхня стає рихлою, а білястим нальотом покривається тільки мова. В горлі з'являється сухість, першіння, ковтальні руху утруднені. Підвищення температури тіла носить субфебрильних характер (37 - 38 °). Періодично виникає головний біль. Тривалість катаральної ангіни: 3 - 5 днів.

Лікування

Як правило, будь-яка форма гострого тонзиліту лікується амбулаторно. Госпіталізації піддаються тільки хворі при розвитку важких ускладнень. У першу чергу необхідно забезпечити хворій людині постільний режим, звести до мінімуму його спілкування з іншими членами сім'ї, виділити індивідуальне рушник, окремий посуд. Швидкому одужанню сприяє рясне пиття: мінеральна лужна вода, чай з лимоном.

Загальновідомо, що при придушенні інфекцій без антибактеріальної терапії не обійтися. Не є винятком і гострий тонзиліт. З медикаментозних препаратів зазвичай призначають антибіотики Амоксиклав, Амоксициллин, Феноксиметилпеніцилін, макроліди (Азитроміцин, Еритроміцин), цефалоспорини (Цефуроксим, Цефаклор). Важливо регулярно полоскати горло теплими розчинами гідрокарбонату натрію, фурациліну, перманганату калію.

Щоб гострий тонзиліт, симптоми і лікування цього захворювання не турбували людину, потрібно приймати вітаміни, загартовуватися, зміцнювати імунітет, виключити контакти з хворими людьми. Будьте здорові!

Що являє собою захворювання

Перш за все, необхідно знати, що вегето-судинна дистонія являє собою комплекс функціональних розладів, пов'язаних з порушеннями в роботі вегетативної нервової системи. Дуже часто це захворювання виникає на тлі зміни гормонального фону. Якщо судинна дистонія виявлялася в період статевого дозрівання, при вагітності гормональний сплеск призводить до повернення цієї недуги.

Проявляється захворювання різними змінами в роботі систем і внутрішніх органів людини. Так, вагітні жінки можу відчувати постійну втому, оніміння кінцівок, пітливість, набряклість, стрибки тиску та інші неприємні симптоми. Крім того, у майбутньої матусі погіршується емоційний стан, з'являється дратівливість, плаксивість, підвищується ризик стресу і навіть депресивного стану.

Види судинної дистонії

ВСД за гіпотонічним типом

Даний тип дистонії виникає у вагітних з витонченим статурою. До характерних симптомів хвороби в цьому випадку можна віднести: запаморочення, часті непритомності, анемію і знижений тиск. Для жінки «в положенні» цей стан небезпечно, насамперед, виникненням плацентарної недостатності, а значить слабкою родовою діяльністю і недорозвиненістю плода.

Майбутнім матусям, у яких діагностована вегето-судинна дистонія даного типу, необхідно постійно приділяти увагу фізичним вправам, масажу і зміцнюючим фізіотерапевтичних процедур. Крім того, необхідно з особливою обережністю приймати будь-які лікарські засоби, у тому числі і екстракт женьшеню. Навпаки, користь принесуть полівітаміни та препарати йоду.

ВСД по гіпертонічному типу

Такий тип судинної дистонії частіше зустрічається у жінок з підвищеним тиском, а також майбутніх матусь мають надмірну вагу. Ця недуга може стати причиною набряклості і появи білка в сечі. Вагітним в такому випадку необхідно ретельно стежити за власним здоров'ям, особливу увагу звернувши на правильне харчування. Лікарі в такій ситуації радять відмовитися від солодкого, мучного і жирного, віддавши перевагу відварного м'яса, свіжих фруктів і овочів.

ВСД за змішаним типом

Цей тип дистонії вважається найбільш важким, тому що характеризується він різкими стрибками тиску. Як і в попередніх випадках, вагітним жінкам рекомендується дієта і постійний контроль за станом свого організму.

Лікування дистонії при вагітності

Акушери-гінекологи, кажучи про оптимальний спосіб лікування вегето-судинної дистонії у майбутніх мам, рекомендують обмежувати фізичні та емоційні навантаження. У випадках, коли в період виношування плоду доводиться працювати, і немає можливості піти у тривалий декретну відпустку, необхідно робити кілька перерв протягом дня, абстрагуючись від стресу і службових обов'язків.

У плані харчування дуже важливо дотримуватися збалансованої дієти і регулярно контролювати свою вагу, уникати запаморочень і анемії, частіше бувати на свіжому повітрі і дотримуватися режиму відпочинку. Вагітним жінкам потрібно розуміти, що ставити собі діагнози і займатися самолікуванням в цей делікатний період життя вкрай небезпечно для плоду, що розвивається. Всі медикаменти та процедури повинні підбиратися саме лікарем з урахуванням віку, здоров'я і характеру протікання вагітності. Щасливого вам материнства!

Кольки - явище, знайоме майже всім батькам новонароджених дітей. Так називається біль, що з'являється при скупченні газів в кишечнику крихти. Якщо дитині не дають спокою коліки, він напружений, спостерігається здуття животика, плач пронизливий, і ніжки, як правило, підтягнуті до живота.

Зазвичай ще в пологовому будинку мамам пояснюють, що після кожного годування крихітку потрібно потримати "стовпчиком", злегка притиснувши до себе - проходить пара хвилин, і чутно характерний звук. Це через ротик відходять гази, які скупчилися б в животику і турбували б дитину. Якщо така процедура увійде в звичку, малюк після годування буде спокійний. Як зазначає доктор Комаровський, саме після годування - протягом півгодини - і починаються коліки.

Іноді проблема криється в фізіологічних особливостях організму новонародженого, і тоді доводиться набратися терпіння. Часом, у критичні моменти, доводиться застосовувати газовідвідні трубки або клізми з теплої води (але попередньо потрібно порадитися з лікарем). Зміна молочної суміші (якщо дитина на штучному вигодовуванні) рідко дає бажаний результат.

Особливо схильний дитина колік приблизно з 18 годин - багато мам помічають, що такі прояви найчастіше саме в цей час доби. Тривати вони можуть до 3 місяців - протягом цього часу кишечник малюка остаточно формується, і в нормальній ситуації він починає повноцінно засвоювати отриману їжу.

Якщо немає інших причин, крім скупчення газів, то незважаючи на те, що дитина може довго плакати через больових відчуттів і дискомфорту, він добре набирає вагу, нормально розвивається, має хороший апетит. Діти, які добре ростуть і поправляються, навіть більше схильні колік.

Імовірно, причиною виникнення кольок може бути недостатній розвиток нервової системи, яка продовжує формуватися після народження дитини і незабаром прийде в норму. Іноді складається враження, що дитині просто необхідно сильно покричати, і тільки після цього він зможе спати міцним сном.

На думку доктора Комаровського, діткам до 3 місяців потрібні ласка, спокій, батьки не повинні нервувати, а всі маніпуляції з малятком потрібно проводити розмірено і не поспішаючи. Гучні розваги та ігри краще залишити на потім. Необхідно проконсультуватися з фахівцем, який призначить препарат для заспокоєння дитини в «години пік». Можна при кольках класти крихту животиком на обгорнуту рушником теплу грілку, і при цьому погладжувати його по спинці.

Варіантом для заспокоєння може стати і соска-пустушка, але не всі батьки вітають цей засіб. Якщо малюк заспокоюється у мами чи тата на руках, то краще взяти його на руки, коли його турбують гази.

Особливу увагу в таких ситуаціях варто приділити настрою мами чи тієї людини, яка знаходиться поруч з новонародженим. Не можна панікувати, злитися на себе, звинувачувати себе в тому, що дитина плаче і не заспокоюється. Деякі діти дійсно можуть проплакала кілька годин без будь-яких патологічних причин, хоча мамі (особливо мамі первістка) дуже складно це зрозуміти, і вона прагне всіма силами заспокоїти своє чадо.

Після 3 місяців малюк вже не страждає від кольок, як раніше, і цей момент рекомендується використовувати для того, щоб привчити його до режиму, організувати його сон в один і той же час і менше носити його на руках. Саме час убезпечити себе від маніпуляцій маленького хитруна, інакше він продовжить вимагати все бажане сильним криком. Ставтеся до таких проблем з розумінням, і нехай ваш малюк росте міцним і здоровим!

Форма випуску та склад

Нормодипін випускається у вигляді таблеток по 5 і 10 мг. Активна речовина в них - амлодипіну безілат. Допоміжні - кальцію гідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, натрію карбоксиметилкрохмаль тип А.

Фармакологічна дія

Як працює препарат? Він збільшує русло периферичних і коронарних артеріол і артерій. Це полегшує стан людини, що страждає ішемією міокарда і стенокардію, скорочується загальний периферичний опір судин, знижується навантаження на серцевий м'яз, її потребу в кисні і ін. Під час прийому препарату до ішемізованих зонах серця більше надходить кисню, зупиняється спазм коронарних артерій, зростає толерантність до фізнагрузкі, відступають напади стенокардії, знижується артеріальний тиск, зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда та мн.ін. Особливо важлива для пацієнтів наступна функція препарату - він не впливає на частоту скорочення міокарда, а також на його провідність і не робить негативного впливу на метаболізм.

Дозування

Лікарі відзначають, що препарат хороший тим, що відносно швидко настає максимальний ефект його дії - два-чотири години. При цьому воно зберігається протягом повних діб. Початкова добова доза під час лікування як стенокардії, так і артеріальної гіпертензії дорівнює 5 мг. Гранична доза становить 10 мг.

Показання

Медикамент застосовується як в комбінації з іншими ліками, так і при монотерапії. При чому це стосується артеріальної гіпертензії, стабільної стенокардії напруги і Ангіоспастична стенокардії.

Протипоказання

Набір протипоказань до застосування блокаторів кальцієвих каналів досить стандартний - колапс, кардіогенний шок, артеріальна гіпотензія, нестабільна стенокардія, стеноз аорти, вік до 18 років, вагітність, лактація, підвищена чутливість до компонентів.

Особливі вказівки

Використання в лікуванні блокаторів кальцієвих каналів має свої особливості. Не можна їх ігнорувати і при прийомі медикаменту Нормодипін. Інструкція по застосуванню препарату вказує, що в період терапії потрібно стежити за своєю вагою. Для таких пацієнтів є навіть спеціальна дієта. Людям з вагою нижче норми може знадобитися перегляд дозування у бік її зменшення.

Крім того потрібно регулярно відвідувати стоматолога на предмет профілактики кровоточивості ясен. Вкрай обережно слід приймати препарат пацієнтам з порушення функції нирок і печінки.

Відомо, що синдром відміни під час припинення прийому Нормодіпіна відсутня. Проте лікарі радять різко не переривати пити препарат, а поступово зменшувати дозу.

Вплив Нормодіпіна під час водіння машини не виявлено. І все-таки на початковому етапі у частини людей можуть виникати побічні ефекти у вигляді сонливості, запаморочення і т.п. Так що від керування автомобілем та складними механізмами краще відмовитися.

Аналоги

В аптеках препарат продається виключно за рецептом. До його аналогам відносяться
  Акрідіпін, Амловас, Амлодак, Амлодігамма, Амлодипін, Амлонг, Амлонорм, Амлорус, Амлотоп, Кармагіп, Корваділ, Корді Кор, Норваск, Омелар, Кардіо, Стамло, Тенокс та ін. Будьте здорові!