Варикозне розширення вен є хронічне захворювання, при якому навіть на основі візуального огляду лікар зможе поставити правильний діагноз. Дана патологія виникає через те, що у венозній системі порушується відтік крові, яка застоюється і викликає утворення під шкірою ніг розширених вузлуватих великих вен. Факторами появи цієї недуги є надлишкова маса тіла, похилий вік, спадкова схильність, тривале носіння жінками взуття на високих підборах, щоденна робота в стоячому положенні і багато інших причин. Основні симптоми варикозу: болі в ногах, набряки, випинання вен, відчуття втоми навіть після незначного навантаження на нижні кінцівки.

Лікування даного захворювання багато в чому залежить від тяжкості та стадії його розвитку. Сучасна медицина знає безліч способів, що дозволяють зупинити прогресування хвороби, або повністю від неї позбутися. До них відносяться носіння компресійного білизни, виконання спеціальних фізичних вправ, склеротерапія («склеювання») вен, лікування п'явками, лазерна коагуляція, в крайньому випадку - хірургічна операція. Не останнє місце в цьому ряду лікувальних заходів займає медикаментозна терапія, яка здійснюється за допомогою таблеток різного дії та місцевих лікарських засобів - гелів, мазей, кремів.

Найбільш часто при варикозному розширенні вен лікарі призначають препарати з групи лікарських засобів під назвою венотоніки. Ці медикаменти призначені для поліпшення відтоку венозної крові. Одним з їхніх представників є препарат Антістакс, що містить екстракт виноградного листя. Дане лікувальний засіб знімає в ногах відчуття тяжкості, усуває набряки, покращує в судинах (переважно дрібних) циркуляцію крові. Ліки випускається у формі гелю, спрею і спеціальних капсул. Найкращий ефект від його застосування досягається на початковій стадії захворювання.

Інший препарат Венітан теж відноситься до групи венотоников, створених на основі рослинних компонентів. Його діючою речовиною є екстракт кінського каштана, який знижує ламкість вен, підвищує їх тонус, знімає набряки і має протизапальну дію. Цей медикамент можна придбати в аптеках у формі крему і гелю.

Також слід зазначити препарати: Флебодіа 600 (активно діюча речовина - диосмин), що володіє сильним венотонізуючою дією; Детралекс, що зменшує у венах застій крові; Венарус, що усуває важкість, болі і судоми в ногах.

Крім венотоников, для лікування варикозного розширення вен використовуються препарати, що покращують кровотік. Як правило, такі лікарські засоби містять особливу речовину гепарин, який має здатність розріджувати кров, покращувати її мікроциркуляцію і перешкоджати утворенню тромбів в судинах і венозній системі. З огляду на те, що медикаменти даної групи мають ряд серйозних протипоказань і побічних ефектів, їх призначає тільки лікар після ретельного вивчення стану здоров'я пацієнта. До розріджують кров ліків відносяться Ліотон гель, Тромбофоб, Трентал, Курантил, Венолайф. Іноді для зняття болю в якості знеболюючого і протизапального засобу застосовують Диклофенак гель.

Людям, страждаючим від варикозного розширення вен, не слід впадати у відчай. Це захворювання - не вирок. Навіть в особливо важких випадках досвідчений судинний хірург або кваліфікований лікар-флеболог зможе підібрати відповідні ліки від варикозу, призначити відповідний курс лікування і назавжди позбавити від цього вкрай неприємної недуги. А сучасні методики взагалі можуть творити дива. Будьте здорові!

Згідно зі статистичними медичними даними, можна зробити невтішний висновок: з кожним роком неухильно зростає число людей, які страждають від виразки шлунка та дванадцятипалої кишки. Найбільше виразковим хвороб схильні жителі великих міст, а збудником захворювання зазвичай є бактерія Хелікобактер пілорі.

Для лікування настільки поширеного недуги вчені-медики постійно розробляють нові лікарські препарати. Їх різноманітність буквально вражає уяву. Одним з таких лікарських засобів є Вікаїр. Інструкція по застосуванню цього препарату вказує, що він призначений для лікування виразкових хвороб шлунково-кишкового тракту, причому найбільш активно впливає саме на мікроорганізм Хелікобактер пілорі.

При створенні сприятливих умов цей мікроб, що нагадує за зовнішнім виглядом спіраль, вражає слизову оболонку шлунка та кишечнику, утворюючи виразки. Багаторазово помічено, що причиною виразкових хвороб є неправильне харчування, регулярні стреси, депресії, зловживання алкогольними напоями. Незважаючи на те, що Хелікобактер пілорі може потрапити в організм після безпосереднього контакту із зараженою людиною, або при недотриманні елементарних правил особистої гігієни, він починає активно розмножуватися тільки при підвищеному вмісті соляної кислоти в шлунку.

Для лікування виразкової хвороби Вікаїр вважається одним з кращих лікарських засобів, оскільки робить на запалену слизову оболонку в'яжучий і антацидний дію, тобто знижує кислотність шлункового соку. Крім того, даний медикамент здатний запобігати спазми гладкої мускулатури шлунка і кишечника, а також має послаблюючу дію, що слід враховувати під час його застосування.

Ефективність лікувальної дії пояснюється збалансованим складом інгредієнтів, що входять до складу препарату. Вікаїр містить гідрокарбонат натрію, карбонат магнію, вісмуту субнітрат, витяжку з кори рослини жостір, екстракт з кореневища лепехи. В результаті на хвороботворні мікроорганізми виявляється комплексний вплив, що приводить до їх загибелі.

Зокрема, антацидний вплив на шлунок (зниження агресії соляної кислоти) надає гідрокарбонат натрію, що входить до складу медикаменту. Ця речовина досить легко всмоктується, діє швидко, але нетривалий час.

У свою чергу карбонат магнію - активна речовина, яка також знижує кислотність шлункового соку, але діє більш тривалий час. Завдяки тому, що іони магнію в кишечнику викликають підвищення осмотичного тиску, відбувається швидке вивільнення калових мас.

Ще одним важливим компонентом, що входить до складу вікаїр, є вісмуту субнітрат. Ця речовина створює захисну плівку на слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту. В результаті бактерії, що викликали виразкову хворобу, гинуть.

Нарешті, рослинні інгредієнти, що містяться в лікарському препараті (кореневища аїру і кора жостеру) призначені для зниження больових відчуттів і посилення перистальтики кишечника.

Крім прямого призначення, а саме лікування виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, показанням до застосування вікаїр є таке захворювання, як гіперацидний гастрит, що супроводжується систематичними запорами. Слід знати, що іноді прийом цього лікувального засобу може викликати деякі побічні ефекти - нудоту, шкірні висипання, свербіж, діарею.

Також важливо враховувати протипоказання до прийому препарату Вікаїр. Інструкція по застосуванню медикаменту вказує, що його не можна використовувати при зниженій кислотності шлункового соку (гіпоацидний гастрит), ниркової недостатності, хронічному апендициті, а також для лікування дітей та вагітних жінок. Крім того, необхідно попереджати людей, що використовують даний лікарський препарат, що в процесі лікування калові маси стають чорного кольору.

Людям, що страждають від захворювань шлунково-кишкового тракту, слід пам'ятати, що виразкова хвороба може прогресувати і залучати інші органи травлення в патологічний процес. Виконання всіх рекомендацій лікаря, дотримання спеціальної дієти дозволить істотно полегшити самопочуття хворої людини. При правильному поводженні, регулярному відвідуванні лікаря хвороба не буде постійно мучити людини. Будьте здорові!

Містить дуже неприємне захворювання, для лікування якого, втім, існує безліч способів. Офіційна медицина, звичайно ж, радить при перших симптомах захворювання звертатися до лікаря, який, обстеживши, зможе призначити відповідне лікування, частіше з використанням антибіотиків. Але в тому-то й заковика, що неоднозначне ставлення до прийому антибіотиків змушує багатьох хворих маститом жінок вдаватися до народних засобів.

Народних засобів лікування маститу існує безліч, але головним способом при позбавленні від цього підступного захворювання багато хто вважає компреси. Хочеться відразу сказати, що застосування компресів при маститі може позначитися позитивно на лікуванні даного захворювання, якщо, звичайно, використовувати перевірені способи, а не перший почутий, адже головний принцип лікування маститу народними засобами це не користуватися шкідливими рецептами. А таких, як виявляється чимало.

Офіційна медицина заявляє, що при застосуванні компресів при маститі не можна використовувати прогрівання грудей, що так розхвалює народна медицина. Варто чітко усвідомлювати, що прогрівання грудей допомагає при лактостаз, але не при маститі, коли в грудях почався інфекційний процес. Визначити ж, яке захворювання у жінки, ще лактостаз або він вже перейшов у мастит, жінка самостійно не в силах, для цього потрібно звертатися до лікаря. Прогрівання у разі маститу небезпечно безперешкодним розмноженням мікроорганізмів в молочній залозі, що лише посилює захворювання, підштовхуючи розвиток захворювання до наступної стадії - інфільтративного, а потім і гнойному маститу.

Також офіційна медицина проти використання компресів при маститі з відварами ромашки, та інших трав. Так, дані компреси мають протизапальну дію, і в принципі, можуть використовуватися як профілактичний засіб розвитку маститу, але не як спосіб лікування маститу. Вся справа в тому, що такі компреси не в змозі дістатися до вогнища маститу, і максимум, що від них можна чекати, це лікування тріщин сосків, через які і проникає інфекція в жіночий організм.

Ще одним аспектом, проти якого виступає медицина при лікуванні маститу народними засобами це використання компресів з медом, печеним цибулею, тертою морквою, капустяним листом, лляною олією, та іншими продуктами, які також як і трави мають лише протизапальну дію, та й то не всі .

У фітотерапії, звичайно ж, існують і перевірені способи, які визнає традиційна медицина, такі як масло обліпихи. Але потрібно пам'ятати, що цей засіб зовнішнього застосування і діє воно, відповідно, зовнішньо, а мікроорганізми розвиваються всередині молочної залози, що також робить лікування неефективним.

Якщо жінка не в змозі самостійно визначити мастит у неї або лактостаз, то єдине дієве засіб, що допомагає і в тому і в іншому випадку, це зціджування утворився в грудях молока. Зціджування дійсно прибирає нездужання і ущільнення при лактостаз, а при початковому маститі прибере такі ознаки, як почервоніння запальної ділянки і висока температура, набряк і ущільнення грудей. Але при цьому потрібно негайно звертатися до лікаря, адже лікування компресами при маститі лише відтягне час і дозволить захворюванню розвинутися, і перейти в більш небезпечну стадію.

Вже досить тривалий час різноманітні біологічно активні добавки є помічниками організму людини, що бажає зберегти гармонійне здоров'я. Можна по-різному ставитися до появи у продажу біологічно активних добавок, однак заперечувати ефективність такої форми поповнення раціону вітамінами недоцільно. Сучасна дійсність не дозволяє створити такі умови людині, які могли б підтримувати високу працездатність, довголіття, забезпечувати нормальне функціонування життєво важливих органів і систем.

Однією з ефективних біологічно активних добавок для жінок є Індол Форте евалар. Практично всі БАДи найбільшої російської фармакологічної компанії «Евалар», включаючи Індол Форте, виготовляються з лікарської сировини рослинного, тваринного і мінерального походження. Людей приваблює висока якість і доступна вартість більшості пропонованих компанією «Евалар» біодобавок.

До складу Індол Форте входить концентрат капусти брокколі - індол-3-карбинол. Ще наприкінці минулого століття було відмічено, що якщо в раціон харчування входить достатню кількість овочів сімейства хрестоцвітних (капуста, бруква, ріпа, редис), то у жінок значно рідше зустрічаються онкологічні захворювання - злоякісні пухлини статевої сфери та грудної залози.

На думку вчених біологів, в овочах сімейства хрестоцвітних міститься індол - речовина, позитивно впливає на рівень естрогену в жіночому організмі. Ця властивість індолу запобігає розвитку злоякісних новоутворень. Доведено, що овочі, що включають індол, є чудовою профілактикою гормональних розладів жіночого організму, запобігають ендометріоз, кондиломатоз, вірус папіломи людини (ВПЛ), міому матки, мастопатію.

Наукові дослідження показали, що захист організму може забезпечити щоденне вживання приблизно половини кілограма капусти брокколі. Однак навряд чи хтось зможе кожен день харчуватися виключно овочами сімейства хрестоцвітних, незважаючи на їх унікальні властивості. Також слід враховувати, що більшість цих овочів перед вживанням вимагають теплової обробки, яка позбавляє найцінніше сировину здебільшого корисних інгредієнтів.

Тому, звичайно, набагато краще використовувати в профілактичних цілях Індол Форте евалар. Ця біологічно активна добавка всього єдиною капсулою з легкістю вирішує проблему добового споживання індол-3-карбинола, що протистоїть деяким формам онкологічних проявів. Протягом десятиліть наукових досліджень, вивченні унікальних властивостей індол-3-карбинола, була неодноразово доведена висока протипухлинна активність цієї речовини. Індол-3-карбинол просто незамінний при лікуванні залежних і незалежних від рівня естрогенів пухлин молочних залоз.

Крім того, не можна обійти увагою присутність в капусті брокколі ізотіоціонатов, аскорбігену, сульфорафана. Ці фітосоедіненій мають унікальні антиоксидантні властивості, посилюють сприятливий вплив кожного з них, позитивно впливаючи на нормалізацію гормонального фону жіночого організму.

Згідно зі свідченнями до застосування препарату Індол Форте, дана біологічна добавка в більшості випадків використовується в комплексній терапії при лікуванні патологій жіночого здоров'я. Завжди значно простіше попередити такі захворювання, як міома матки, ендометріоз, мастопатія або папіломавірусна інфекція, ніж займатися лікуванням запущених форм хвороби. Тому не забороняється прийом цієї біодобавки і здоровій людині в якості ефективного профілактичного засобу.

Однак перед початком використання Індол Форте слід врахувати існуючі протипоказання, до числа яких відносяться вагітність, годування груддю, індивідуальна непереносимість інгредієнтів, що входять в біологічно активну добавку.

Дорослим людям достатньо щодня вживати одну капсулу Індол Форте під час прийому їжі. Тривалість профілактичного курсу становить приблизно 30 днів. При необхідності дозволяється повторити курсовий прийом за узгодженням з лікарем.

Біологічно активна добавка Індол Форте від компанії «Евалар» - непомітний надійний страж здоров'я будь-якої жінки, тому багато представниць прекрасної статі довіряють цьому засобу оздоровлення. Бережіть себе!

Аптечні мережі зазвичай пропонують ефективні лікарські препарати, спрямовані на зниження температури тіла: Парацетамол, Аспірин, Ібупрофен. Вони успішно знижують температуру тіла, головний біль, біль у м'язах, горлі, загальний стан хворої людини стає значно легше.

Парацетамол, як жарознижуючий засіб, цілком можна вважати безпечним, але важливо ретельно розраховувати дозу його застосування, особливо, якщо ліки призначається дитині. Передозування даного препарату призводить до досить серйозних наслідків - важкого ураження печінки, нирок, кровоносної системи людини. При розрахунку необхідної дози неодмінно враховується концентрація наявного препарату. Точне дозування може розрахувати тільки лікар-терапевт.

Невежественность може надати «ведмежу послугу», адже саме Парацетамол, застосовуваний для зниження температури тіла, міститься в багатьох лікарських препаратах, що мають незнайоме для багатьох непрофесіоналів назву. Зовсім не варто довіряти листку-вкладиші, які супроводжують придбане лікарський засіб, розпорядчі прийом препарату, що знижує температурні показники строком до семи днів. Точний курс лікування може визначити тільки лікар, який поставив діагноз на підставі ваших аналізів і стану здоров'я.

У період вірусних інфекцій для зниження високої температури тіла найбільш поширене використання Аспірину. Для безпечного, ефективного застосування даного лікарського препарату необхідно знати всі наявні протипоказання. Не рекомендується застосовувати Аспірин при захворюваннях нирок, алергії, спричиненої лікарськими засобами, вагітності, бронхіальній астмі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, порушеннях згортання крові. Протипоказань у цього, надзвичайно поширеного препарату, предостатньо.

Таке жарознижуючий засіб, як Ібупрофен, не тільки знижує температуру тіла хворого людини, але є ще і болезаспокійливу засобом. Його теж не можна назвати препаратом, позбавленим протипоказань. Необхідно з обережністю приймати ці ліки маленьким дітям поверненням до року. Звичайно, іноді Ібупрофен переноситься пацієнтами значно легше, ніж Парацетамол, але ібупрофен має побічні явища, такі як запаморочення. Його зовсім протипоказано приймати людям, зайнятим на роботі, що вимагає підвищеної уваги.

До досить важких наслідків призводить поєднання жарознижуючих засобів з прийомом алкогольних напоїв. Таке жахливе поєднання викликає внутрішні кровотечі, іноді подібні експерименти можуть викликати летальний результат. Особливо небезпечне поєднання прийому Аспірину з алкоголем.

Іноді прийом знижують температуру препаратів, особливо при інфекційних захворюваннях, призводить до уповільнення процесу одужання, адже підвищена температура тіла є реакцією захисту організму від різних вірусів і бактерій. Взагалі, необхідно знати, що при підвищеній температурі обов'язково необхідно викликати лікаря-терапевта. Перш ніж вам призначать жарознижуючі препарати, потрібно провести огляд і діагностику стану здоров'я.

При захворюваннях, що супроводжуються підвищенням температури тіла, часто буває досить прийому народних засобів, таких як натуральний липовий мед, малинового варення і збільшення кількості вживаної рідини. Журавлинний морс, малиновий чай можуть виявитися прекрасним засобом, здатним значно знизити температуру тіла хворої людини. Вживання народних засобів, що знижують температуру тіла, призводить до посиленого потовиділення, розширює судини шкірних покривів.

Зовсім не варто сподіватися тільки на традиційні аптечні жарознижуючі засоби. Народні лікувальні відвари, настої часом значно краще, ефективніше. здоров'я вам!

Інгаляції - вірний спосіб швидкого одужання при наявності сильного приступообразного кашлю, больових відчуттях в горлі, бронхіальній астмі. Але при всіх сприятливих характеристиках даного методу лікування у багатьох людей виникає резонне питання: чи можна робити інгаляції?

Практично всі дорослі люди пам'ятають власне дитинство, коли після тривалих прогулянок на морозному повітрі з'являються неприємні ознаки захворювання верхніх дихальних шляхів. Мабуть, неможливо знайти людину, яку не лікували б за допомогою інгаляцій, причому раніше не замислювалися про доцільність подібного способу лікування.

Сучасне медичне обладнання дозволяє вирішити питання, чи можна робити інгаляції, з незвичайною простотою. Сьогодні, при бажанні, можна вибрати відповідний інгалятор, що забезпечує безперешкодне потрапляння теплого пара або лікарських розчинів в хворі бронхи та легені, ефективно полегшуючи і посилюючи лікувальний ефект.

При цьому кожній людині слід пам'ятати, що при проведенні процедури інгаляції цілком можливі індивідуальні протипоказання щодо використання певних розчинів трав або лікувальних рослин. В першу чергу, не можна застосовувати даний метод лікування при підвищеній температурі тіла (вище 37, 5 °). Суворо забороняється користуватися цим способом лікування при наявності бактеріальних ангін і таке захворювання, як запалення легенів. В даному випадку небезпека застосування інгаляції полягає в ще більш глибокому проникненні інфекції, що загрожує подальшим збільшенням захворювання.

При вирішенні питання, чи можна робити інгаляцію, необхідно враховувати про якому саме вигляді інгаляції йде мова. Інгаляції бувають різними, починаючи від вдихання ароматичних речовин, закінчуючи лікуванням водними парами. Дуже популярні водні інгаляції, які проводять, розчиняючи у воді будь-які лікарські рослини чи збори цілющих трав. В даний час особливою популярністю користуються інгаляції з мінеральною (наприклад, «Боржомі») або морською водою. Звичні водні інгаляції розрізняються по температурі застосовуваної води і поділяються на інгаляції вологі, виконані без підігріву, тепло-вологі, що проводяться з підігрівом цілющого розчину, і парові. Безумовно, ці фактори необхідно враховувати при вирішенні питання, чи можна робити інгаляцію.

Нерідко викликає сумніву доцільність проведення масляних інгаляцій, для проведення яких використовуються ефірні масла у вигляді аерозолів, які розпорошуються по всій області дихальних шляхів. Звичайно, вони значно легше всмоктуються, швидше надають сприятливий вплив. Але при цьому слід з великою обережністю користуватися даними способом лікування людям, схильним до частих носових кровотеч. Також не слід захоплюватися олійними інгаляціями при порушенні дренажної функції бронхів - бронхопневмонії.

Взагалі, для зняття будь-яких сумнівів з приводу питання, чи можна робити інгаляцію тим чи іншим способом, порадьтеся з лікарем-терапевтом, який дасть кваліфіковану пораду про доцільність застосування такого методу лікування. Якщо вам за станом здоров'я дозволено застосування інгаляцій, то проводите лікувальну процедуру тільки через 2 години після основного прийому їжі. Вдихайте цілющі пари спокійно, уникайте глибоких вдихів, надіньте при проведенні даної процедури вільний одяг.

Намагайтеся вибирати відповідний саме вам інгалятор, який дозволить зробити лікування більш комфортним і ефективним. Інгалятори компресорні формують аерозольна хмара за допомогою компресора, а ультразвукові роблять з лікарського препарату аерозоль з дрібними частинками. Такі медичні прилади носять назву небулайзери.

Якщо вдома відсутня інгалятор, ніколи не проводите інгаляцію при киплячому розчині, це може привести до серйозного опіку. Для отримання необхідного ефекту використовуйте чайник для заварювання, з надітим на носик паперовим ковпаком, через який можна вдихати лікувальні пари.

Таким чином, щоб правильно робити інгаляції без шкоди для свого здоров'я, уважно вибирайте спосіб інгаляції, прилади для проведення лікування, враховуйте поради лікаря-спеціаліста. Будьте здорові!

Прогресуюче дегенеративне захворювання, пов'язане з проявом тремору (тремтіння) і порушенням рухових функцій, носить назву хвороба Паркінсона. Це хронічний недуга, який характеризується частковим ураженням центральної нервової системи. Раніше дане захворювання іменували «тримтливим паралічем». Сучасна назва з'явилася пізніше, йому дали ім'я Джеймса Паркінсона, вперше описав цю хворобу на початку XIX століття. Згідно з медичною статистикою, найбільша кількість людей, що страждають від паркінсонізму, проживає в європейських країнах і Північній Америці. В Азії та Африці відсоток хворих істотно нижче.

Ознаки хвороби Паркінсона розвиваються у людини внаслідок певних, найчастіше часткових, пошкоджень нервових закінчень головного мозку. Причому до теперішнього часу механізм розвитку захворювання остаточно не розкритий. Вважається, що основна причина хвороби - занижена вироблення в головному мозку дофаміну. Ця речовина безпосередньо впливає на передачу імпульсів нервовими закінченнями, які забезпечують нормальну рухову функцію. При заниженою виробленні дофаміну відбувається природний збій, в результаті чого виникають симптоми хвороби Паркінсона.

Одним з яскраво виражених ознак даного захворювання є брадикинезия - сповільненість рухів. На тлі її розвитку у хворого з'являються такі симптоми: зігнута поза, нерозбірливий почерк, маскообразное (застигле) вираз обличчя, монотонна мова з затухаючими інтонаціями, що часом переходить у беззвучний шепіт. Люди, що страждають від хвороби Паркінсона, мають семенящая ходу, при ходьбі можуть мимоволі розмахувати руками, тобто відчувають природні труднощі під час руху. Лікарі-фахівці, що займаються вивченням поведінки таких хворих, зазначають, що нерідко при різкій зупинці після ходьби вони падають вперед. Трапляється також, що при легкому впливі на хворого паркінсонізмом він може піти задом наперед.

Іншою відмінною рисою хвороби Паркінсона є тремтіння кінцівок - тремор. Цей характерна ознака розвитку захворювання відрізняється такою особливістю, як тремор у стані спокою, який при русі зменшується або повністю пропадає. Тремтіння в кінцівках нагадує «підрахунок дрібних монет» або «скочування пігулок». Найбільш часто тремор локалізується у верхніх відділах ніг, кистях рук, іноді спостерігається тремтіння нижньої щелепи, мови, голови.

Наступний ознака даного хронічного недуги проявляється через кілька років після початку хвороби. Це втрата вертикальної стійкості. Людина починає втрачати рівновагу, часто падає. Такий стан медики називають терміном «постуральна нестабільність». Хворий паркінсонізмом боїться відірвати від підлоги ногу, зробити по горизонтальній поверхні перший крок. Зате при наявності поручнів може вільно піднятися сходами.

Фахівці, що займаються вивченням хвороби Паркінсона, відзначають, що на ранніх стадіях захворювання у хворих не спостерігається недоумства. Деменція може проявитися тільки через кілька років залежно від ступеня прогресування рухових порушень. На початкових етапах хвороби можуть виникнути брадіфренія (уповільнення психічних процесів), акатизія (непосидючість, рухове занепокоєння), акайрія (постійне чіпляння з питаннями до оточуючих людей). Крім того, до ознак хвороби Паркінсона відносяться підвищене виділення слини, прискорене мимовільне сечовипускання, тріщини і лущення передпліч, гомілок через сухість шкіри, схильність до закрепів, больові відчуття в попереку і кінцівках.

Для лікування даної хвороби призначають лікарські препарати (нейролептики, холінолітики, антидепресанти), які впливають на нейромедіатор дофамін. У деяких випадках проводять хірургічну операцію, вживляючи під грудний м'яз електростимулятор, електроди якого спрямовані безпосередньо в мозок. При включенні стимулятора тремтіння кінцівок пропадає.

Говорити про будь-якої серйозної профілактики хвороби Паркінсона не доводиться, оскільки до теперішнього часу неможливо передбачити початок її розвитку. Єдиною запобіжним заходом вважається своєчасне лікування інфекційних захворювань, ведення здорового способу життя. Постійна фізична і розумова активність стимулюють в організмі вироблення дофаміну. Бережіть себе!

Цей старовинний спосіб лікування банальної застуди має багато переваг перед використанням спеціальних медикаментозних лікарських препаратів. Хоча інгаляції практично не викликають побічних явищ, необхідно ретельно підбирати склад лікувальних розчинів. Деякі люди мають індивідуальну несприйнятливість до ліків, травам, ефірним оліям, призначених для проведення інгаляцій. Зробити правильний вибір дозволяє різноманіття лікувальних засобів, що застосовуються для інгаляцій.

Основна суть проведення інгаляцій полягає у вдиханні лікарських речовин або цілющого пара з метою сприятливого впливу на слизову оболонку бронхів і легенів. В основному інгаляцію проводять при наявності кашлю під час таких захворювань, як нежить, бронхіт, фарингіт, тонзиліт, бронхіальна астма. Люди старшого покоління прекрасно знали, як робити інгаляцію. Вони варили у воді картопля, нахилялися над каструлею, вдихали зігріваючий пар. Такий вид водної інгаляції до теперішнього часу використовується деякими людьми.

Іншим прикладом водної інгаляції є вдихання цілющих парів при випаровуванні лікарських відварів. При цьому слід пам'ятати основне правило: ніколи не слід проводити інгаляцію при киплячій воді, інакше можна отримати сильний опік слизових оболонок. Водні інгаляції підрозділяються на вологі, що проводяться без підігріву розчину, тепловлажние з підігрівом, і парові. Останнім часом великою популярністю користуються інгаляції з морською або мінеральною водою.

Для проведення даної процедури лікування в домашніх умовах розглянемо, як робити інгаляцію без використання спеціальних приладів. Спочатку необхідно підготувати лікувальний розчин. Ефективно діють на слизову оболонку дихальних шляхів ромашка лікарська, декількох крапель евкаліпта, перцева м'ята. Можна використовувати будь-яку підходящу для вас лікарську траву або екстракт ефірних масел, призначених для проведення процедури інгаляції. Приготований розчин для інгаляції нагрівають до температури утворення пари, переливають в чайник для заварювання, щільно закривають його, на носик чайника надягають паперовий конус, через який і відбувається вдихання цілющих парів.

Ритм дихання повинен бути спокійним. Недоцільно дихати в незвичному глибокому ритмі. Такий спосіб дихання призведе до нападу кашлю, що небажано. При розгляді питання, як робити інгаляцію, необхідно відзначити, що проводити лікувальну процедуру потрібно після прийому їжі приблизно через 1, 5 - 2 години.

Сучасні методи проведення інгаляцій увазі використання розпилюють аерозолів лікарських речовин. При правильному проведенні процедури інгаляції лікувальні речовини, потрапляючи на слизову оболонку, досить швидко всмоктуються в кров, не потрапляючи в шлунок. Завдяки цій особливості легше відходить мокротиння, очищаються легені, значно поліпшується загальне самопочуття. Якщо ви вирішили використовувати даний метод лікування більшості сезонних нездужань, вам доцільно придбати спеціальні прилади, призначені для інгаляцій. Такі прилади називаються ингаляторами або небулайзерами.

За допомогою спеціальних інгаляторів, придбаних в аптеці, можна проводити масляні інгаляції. Для цього використовують різні цілющі ефірні масла або риб'ячий жир. Для таких інгаляцій підійде компресорний (струменевий) інгалятор. Останньою сучасною розробкою для вирішення питання, як робити інгаляцію, є ультразвуковий небулайзер, здатний перетворити лікувальний розчин в мікроскопічні частинки, які з незвичайною легкістю проникають в самі недоступні ділянки слизової оболонки.

Необхідно звернути увагу на тривалість проведення процедури інгаляції, яка становить для дорослих 10 хвилин, для маленьких дітей 3 - 5 хвилин. Якщо після проведення інгаляції самопочуття не покращилося - зверніться до лікаря. Будьте здорові!

Цей старовинний спосіб лікування банальної застуди має багато переваг перед використанням спеціальних медикаментозних лікарських препаратів. Хоча інгаляції практично не викликають побічних явищ, необхідно ретельно підбирати склад лікувальних розчинів. Деякі люди мають індивідуальну несприйнятливість до ліків, травам, ефірним оліям, призначених для проведення інгаляцій. Зробити правильний вибір дозволяє різноманіття лікувальних засобів, що застосовуються для інгаляцій.

Основна суть проведення інгаляцій полягає у вдиханні лікарських речовин або цілющого пара з метою сприятливого впливу на слизову оболонку бронхів і легенів. В основному інгаляцію проводять при наявності кашлю під час таких захворювань, як нежить, бронхіт, фарингіт, тонзиліт, бронхіальна астма. Люди старшого покоління прекрасно знали, як робити інгаляцію. Вони варили у воді картопля, нахилялися над каструлею, вдихали зігріваючий пар. Такий вид водної інгаляції до теперішнього часу використовується деякими людьми.

Іншим прикладом водної інгаляції є вдихання цілющих парів при випаровуванні лікарських відварів. При цьому слід пам'ятати основне правило: ніколи не слід проводити інгаляцію при киплячій воді, інакше можна отримати сильний опік слизових оболонок. Водні інгаляції підрозділяються на вологі, що проводяться без підігріву розчину, тепловлажние з підігрівом, і парові. Останнім часом великою популярністю користуються інгаляції з морською або мінеральною водою.

Для проведення даної процедури лікування в домашніх умовах розглянемо, як робити інгаляцію без використання спеціальних приладів. Спочатку необхідно підготувати лікувальний розчин. Ефективно діють на слизову оболонку дихальних шляхів ромашка лікарська, декількох крапель евкаліпта, перцева м'ята. Можна використовувати будь-яку підходящу для вас лікарську траву або екстракт ефірних масел, призначених для проведення процедури інгаляції. Приготований розчин для інгаляції нагрівають до температури утворення пари, переливають в чайник для заварювання, щільно закривають його, на носик чайника надягають паперовий конус, через який і відбувається вдихання цілющих парів.

Ритм дихання повинен бути спокійним. Недоцільно дихати в незвичному глибокому ритмі. Такий спосіб дихання призведе до нападу кашлю, що небажано. При розгляді питання, як робити інгаляцію, необхідно відзначити, що проводити лікувальну процедуру потрібно після прийому їжі приблизно через 1, 5 - 2 години.

Сучасні методи проведення інгаляцій увазі використання розпилюють аерозолів лікарських речовин. При правильному проведенні процедури інгаляції лікувальні речовини, потрапляючи на слизову оболонку, досить швидко всмоктуються в кров, не потрапляючи в шлунок. Завдяки цій особливості легше відходить мокротиння, очищаються легені, значно поліпшується загальне самопочуття. Якщо ви вирішили використовувати даний метод лікування більшості сезонних нездужань, вам доцільно придбати спеціальні прилади, призначені для інгаляцій. Такі прилади називаються ингаляторами або небулайзерами.

За допомогою спеціальних інгаляторів, придбаних в аптеці, можна проводити масляні інгаляції. Для цього використовують різні цілющі ефірні масла або риб'ячий жир. Для таких інгаляцій підійде компресорний (струменевий) інгалятор. Останньою сучасною розробкою для вирішення питання, як робити інгаляцію, є ультразвуковий небулайзер, здатний перетворити лікувальний розчин в мікроскопічні частинки, які з незвичайною легкістю проникають в самі недоступні ділянки слизової оболонки.

Необхідно звернути увагу на тривалість проведення процедури інгаляції, яка становить для дорослих 10 хвилин, для маленьких дітей 3 - 5 хвилин. Якщо після проведення інгаляції самопочуття не покращилося - зверніться до лікаря. Будьте здорові!