Мабуть, кожна жінка має уявлення про таке поширене недугу, як варикозне розширення вен. Але серед різних патологій венозної системи існують захворювання, які зустрічаються рідко, важко піддаються діагностиці і часто протікають безсимптомно. Яскравий тому приклад - варикоз матки. Як правило, ця жіноча хвороба виявляється після вагінального ультразвукового дослідження. Лікування маточного варикозу вимагає тривалого часу, психологічної стійкості і великого терпіння. Його проводять лікарі-флебологи.

У більшості випадків матковий варикоз розвивається без яких-небудь особливо виражених симптомів. Іноді жінка може відчути внизу живота незначні тягнуть болі, які посилюються в процесі статевого акту або при важкому фізичному навантаженні. Буває, що у жінки спостерігається підвищена чутливість піхви. Всі ці симптоми характерні також для інших захворювань, що виникають в органах малого таза. Тому діагностувати матковий варикоз вкрай складно. Згідно зі статистикою, на початкових стадіях хвороби тільки однією з 10-ти жінок з даною патологією ставиться правильний діагноз. В інших випадках причину нездоров'я визначають помилково, що призводить до подальшого прогресування хвороби і розвитку серйозних ускладнень.

Деякі жінки, виявивши у себе симптоми, схожі на ознаки маточного варикозу, поспішають до аптеки, набувають лікарські засоби і починають приймати їх самостійно. Тим самим вони нерідко завдають непоправної шкоди своєму здоров'ю. Слід пам'ятати, що лікувати дане захворювання без узгодження з лікарем-флебологом категорично заборонено. Для того, щоб більш точно визначити наявні патологічні зміни, виявити стадію протікання хвороби, проводять ультрасонографию. Тільки після того, як поставлений правильний діагноз, призначають лікування.

Як правило, цю жіночу хворобу починають лікувати консервативним методом за допомогою лікарських препаратів (флебопротекторов) і спеціальних лікувальних вправ. Призначається курсовий прийом венотонизирующих засобів, до числа яких відносяться Антістакс, Флебодіа-600, Детралекс та інші.

Якщо консервативне лікування не приносить належного ефекту, а больові відчуття посилюються, то залишається єдиний вихід - хірургічне втручання. Вважається, що найоптимальнішим хірургічним методом лікування маточного варикозу є емболізація яєчникових вен. Цю операцію проводять за допомогою ангіографії - введення в кровоносні судини контрастних речовин. Лікарі відзначають, що ефективність такої операції досить висока. Проте трапляється, що в особливо важких випадках вона не допомагає. Тоді доводиться проводити відкрите видалення (резекцію) гонадних вен.

Слід зазначити, що стан вагітності суттєво погіршує загальний стан жінки при наявності маточного варикозу. Відня збільшуються в розмірах, больові відчуття виявляються сильніше. Причини можуть бути самі різні: природне підвищення загальної маси тіла майбутньої мами, стягуюча одяг в області талії, необхідність тривалого перебування на ногах. Трапляється, що після народження дитини стан жінки стабілізується. Якщо поліпшення не спостерігається, тоді потрібна операція. До слова, матковий варикоз при вагітності може стати підставою для проведення кесаревого розтину. Крім того, за певних обставин дана патологія може стати причиною серйозних ускладнень, зокрема, плацентарної недостатності.

Для профілактики цього жіночого захворювання слід вести рухливий спосіб життя, більше ходити, виконувати спеціальні вправи. При будь-якому варикозному розширенні вен, в тому числі матковій, дуже корисно періодично лежати з піднятими догори ногами. При цьому необхідно пам'ятати, що недоцільно самостійно ставити собі діагноз, оскільки дана патологія практично завжди прихована від незнаючого людини безліччю симптомів, розібратися в яких здатний тільки кваліфікований лікар. Больові відчуття в нижніх відділах живота ще не означають наявність маточного варикозу.

Ефективне лікування варикозу матки, психологічний і фізичний комфорт жінки безпосередньо залежать від кваліфікації лікаря-флеболога і правильної діагностики цього захворювання. здоров'я вам!

Симптоми ендометріозу

Особливістю цього підступного захворювання є те, що в будь-якому з органів, до якого приросли клітини ендометрію, вони починають функціонувати точно також, як в матці. Це означає, що відповідно до менструальним циклом шар ендометрія розбухає, розпушується, а потім і кровоточить. До того ж захворювання провокує больові відчуття різної вираженості, а тому при менструаціях, в залежності від області розростання тканин, жінка може відчувати сильне нездужання, аж до тимчасової втрати працездатності. Ендометріоз може спровокувати важкі ураження внутрішніх органів або систем, а тому його важливо якомога раніше виявити і правильно лікувати. Однак, за словами лікарів-гінекологів, нерідко захворювання не діагностується або є приводом для установки невірного діагнозу. Саме тому варто розібратися, які методи включає в себе діагностика ендометріозу.

Діагностика ендометріозу

Зважаючи вираженості симптомів діагностується дане захворювання легко. Складнощі виникають з необхідністю виключити інші патології малого таза, симптоматика яких подібна ендометріозу. Починають діагностику зі збору інформації про відчуття пацієнтки, а також з огляду фахівцем-гінекологом. Саме за цими даними і визначається склад обстеження, який може бути наступним:

1. Для уточнення форми і місця розростання тканин ендометрію лікарі призначають процедуру кольпоскопії.

2. Не обійтися при діагностиці та без рентгенологічних методів дослідження, особливу популярність серед яких має спіральна комп'ютерна томографія, за результатами якої можна визначити локалізацію, а також характер ендометріозу і його взаємозв'язок з іншими органами.

3. Самим інформативним методом дослідження, на думку лікарів, є магнітний резонанс. Враховуючи високу роздільну здатність апарату, вдається отримати хорошу візуалізацію органів тазу, що дуже важливо при такому недугу, як ендометріоз. Наприклад, поразка яєчників тканинами ендометріозу діагностується з точністю понад 96%.

4. УЗД ендометріозу є найбільш поширеним і доступним методом діагностики недуги. Крім осередку ураження цей спосіб дослідження показує зміни в органах під дією терапії.

5. Самим точним способом дослідження, на сьогоднішній день, вважається лапароскопія. Цей метод передбачає проколювання черевної порожнини для введення всередину спеціального апарату, під назвою лапароскоп. Даний метод показує величину вогнища, його зрілість, а також активність розростання ендометрію.

6. Ще одним точним методом виявлення захворювання є гістероскопія. Цей метод полягає в проникненні спеціального приладу, із закріпленою на кінці камерою, у внутрішню порожнину матки, що дозволяє оцінити стан маткових труб і порожнини матки.

7. В останні роки зростає значення визначення різних пухлинних маркерів у крові. Для цього пацієнтові призначають іммуноферметний аналіз. За концентрації онкомаркерів в сироватці крові фахівці обчислюють пухлинний приріст.

Лікування ендометріозу

Єдиними способами ліквідації разросшегося шару ендометрію є його хірургічне видалення або ж застосування лазера, електрокоагуляції, а в деяких випадках і кріодеструкції (вплив холодом). У складних випадках, коли одним хірургічним втручанням не обійтися, лікарі поєднують видалення ендометріозу з гормональною терапією. Бережіть своє здоров'я!

За локалізацією таку хворобу прийнято поділяти на ендометріоз генітальний, при якому уражаються маткові труби, шийка матки, яєчники або піхву, а також на ендометріоз екстрагенітальний, при якому діагностується ураження органів сечостатевої системи або кишечника. Крім того може спостерігатися патологія змішаної форми, при якій генітальний ендометріоз поєднується екстрагенітальні.

Розглянуте захворювання можна розділити на 4 ступені, залежно від яких відрізняється і лікування ендометріозу. На перших стадіях такої недуги у жінок великі шанси на одужання, тоді як недуга в занедбаному стані нерідко призводить до видалення репродуктивної системи, а значить і до безпліддя.

Перша стадія ендометріозу не настільки страшна, так як в цьому стані спостерігаються лише поодинокі поверхневі прояви. В залежності від локалізації патології больові відчуття можуть повністю відсутні або бути невираженими. УЗД на тій стадії не здатна виявити ендометріоз, проте його можна виявити кольпоскопом. Жінка ж може відчути недобре, звернувши увагу на аномальні виділення, так як кровотечі в цьому випадку серйозно посилюються. Лікарі при першій стадії призначають медикаментозне лікування, яке дає дуже хороші результати.

Друга стадія захворювання характеризується явним виразом ендометріозу. При цьому уражена поверхня збільшується в розмірах, тобто клітини ендометрію починають глибше вростати в уражені тканини. У разі стрімкого розвитку хвороби даний етап може бути і зовсім непомітний, відразу переходячи в ендометріоз третього ступеня.

При третього ступеня захворювання ендометріоз вражає всю репродуктивну систему і більше того, виходить за межі матки, з'являючись у вигляді кіст і спайок на очеревині, маткових трубах або яєчниках. Больові відчуття на цьому етапі посилюються і стають інтенсивнішими. Кровотечі в цьому випадку можуть спостерігатися навіть після місячних, що загрожує розвитком анемії. Боротьба з недугою при цьому не обходиться без хірургічного втручання, яке далеко не завжди має позитивні результати. Однак медикаменти в цьому випадку допомоги надати і зовсім не можуть.

Говорячи про четвертій стадії ендометріозу, необхідно розуміти, що це занедбаний стан характеризується тотальним ураженням репродуктивних органів, видільної системи та органів малого таза. У такому стані вже складно говорити про порятунок репродуктивної функції, так як самі агресивні методи лікування спрямовані, в першу чергу, на порятунок життя пацієнтки.

Розглянувши ступеня ендометріозу легко можна зрозуміти, до чого призводить безтурботне ставлення до власного здоров'я. Саме тому захворювання необхідно виявити якомога раніше, щоб з успіхом лікувати його. Бережіть себе!

Суть захворювання

Протягом менструального циклу цей особливий вид слизової збільшується в розмірах, готуючи грунт для закріплення і збереження заплідненої яйцеклітини, а потім (якщо зачаття не відбулося), під дією гормонів, відторгається і виводиться з організму. Даний процес називається менструацією. Якщо ж шар ендометрія розростається за межі матки, він не може нормально відторгатися і виводитися з організму, утворюючи спайки і кісти, які мають тенденцію до зростання і нерідко стають причиною жіночого безпліддя.

Причини ендометріозу

Головною причиною появи ендометріозу є міграція клітин ендометрію за межі матки. А ось причин цього патологічного процесу досить багато. Це можуть бути вроджені аномалії будови матки, механічне занесення клітин у невластиві для слизової тканини місця при абортах, гінекологічних операція або вискоблюваннях. Лікування ерозії шийки матки припіканням також може стати причиною розвитку цієї патології.

Ознаки ендометріозу

Багато представниць прекрасної статі, що нехтують регулярним оглядом у гінеколога, можуть довгий час не здогадуватися про розвиток такого небезпечної недуги. Пов'язано це з можливою відсутністю симптомів захворювання.

Головною ознакою розвивається ендометріозу є відчутні болі в період менструації, а іноді і під час статевого акту. Ще одним характерним симптомом вважаються кров'яні виділення темного кольору до і після менструації. При цьому, в абсолютній більшості випадків, симптоми цієї недуги залежать від фази менструального циклу. Так, у міру наближення менструації хворобливі відчуття наростають, адже шар ендометрія зростає. А ось в першій половині менструального циклу захворювання практично не проявляє себе. Якщо менструація припинилася через вагітність або лактації, симптоми можуть і зовсім зникнути, з'явившись знову з відновленням менструації.

Тим часом, гінекологи заявляють, що чималий відсоток випадків ендометріозу протікає безсимптомно, а тому виявляється пізно, коли спайковий або кістозний процес вже значно поширений. Найчастіше «мовчазний» ендометріоз діагностується під час обстеження, викликаного спробами встановити причину безпліддя.

Лікування ендометріозу

Терапія даного захворювання багато в чому залежить від стадії ендометріозу, а також величини і розташування вогнища. Враховуючи ці фактори, лікарі призначають медикаментозне або хірургічне лікування, а то і їх комбінацію.

Медикаментозна терапія цієї недуги заснована на прийомі гормональних, розсмоктуючих та протизапальних засобів, у проведенні імуностимулюючих і загальнозміцнюючих заходів. Якщо ж у хворої з'являються ознаки анемії, призначаються препарати, що усувають цей негативний процес.

У випадках, коли медикаментозна терапія не дає результату, в ситуації, коли у пацієнтки розвивається анемія, викликана великою крововтратою, а також за наявності спайок і кіст, фахівці вирішуються на оперативне лікування ендометріозу. Проводять його, зазвичай, лапароскопічним методом, усуваючи виниклі новоутворення та відновлюючи нормальне анатомічне розташування органів за допомогою видалення вогнищ ендометріозу. Бережіть себе і регулярно проходьте обстеження у гінеколога!

Небезпека захворювання

Підступність даної патології криється в нездатності зачати або ж виносити дитину, адже в осередках ендометріозу виділяються токсичні речовини, згубні для ембріона, а спровоковані цією хворобою спайки в малому тазу порушують репродуктивну функцію в жіночому організмі.

Види захворювання

Клітини ендометрію можуть по-різному вторгатися в тіло матки, через що фахівці діагностують різні форми захворювання. Так, якщо проростання скупчуються в міометрії, лікарі діагностують очаговую форму аденоміозу, а в разі проникнення клітин в м'язи, говорять про появу дифузного аденомиоза.

Симптоми захворювання

До типових ознак і проявів ендометріозу тіла матки можна віднести:

• всілякі порушення менструального циклу (вкорочення циклу, хворобливі і рясні менструації);
• больові відчуття в попереку і нижніх відділах живота перед менструацією, а також під час місячних і після них;
• темно-коричневі виділення за пару днів до менструації і після неї;
• больові відчуття і дискомфорт під час статевого акту;
• невиношування вагітності, а також безпліддя (більше 50% жінок з діагнозом «внутрішній ендометріоз матки» не можуть завагітніти).

Діагностика захворювання

Установити, що жінка страждає від ендометріозу тіла матки, можна лише пройшовши наступні діагностичні заходи:

• огляд у лікаря-гінеколога;
• мікроскопія взятого мазка;
• кольпоскопія, тобто дослідження шийки матки за допомогою приладу, що дає збільшення в 30 разів;
• УЗД малого тазу;
• загальне обстеження травлення, кровообігу, органів дихання та сечовидільної системи;
• діагностична гістероскопія матки;
• аналіз мікрофлори піхви.

Лікування захворювання

Існує два способи лікування аденоміозу тіла матки: консервативне лікування за допомогою медикаментів, або ж оперативне, тобто хірургічне втручання.

При консервативному лікуванні аденоміозу фахівці використовують сучасні лікарські препарати, з вмістом гормональних речовин (гестагени або оральні контрацептиви). Однак боротися з ендометріозом матки за допомогою ліків можна лише у випадку невеликих розмірів вогнища або на початку розвитку дифузного аденомиоза. Терапія в цих випадках триватиме 2-6 місяців.

У разі відсутності позитивного ефекту від гормональної терапії, при наявності дифузного аденомиоза 3 і 4 ступеня, а також у разі, коли ендометріоз тіла матки поєднується з міомою або пухлиною яєчників, лікарі вирішуються на оперативне лікування захворювання.

Хірургічна операція дозволяє видалити максимальне число вогнищ аденоміозу, однак, таке лікування технічно складне, адже фахівцям дуже проблематично виділити аденоміозний вузол з шару міометрія при відсутності чітких меж цього вузла.

Хочеться вірити, що вивчивши симптоми і лікування ендометріозу матки, кожна жінка задумається про стан власного здоров'я і стане регулярно проходити гінекологічні огляди з метою попередження можливих захворювань. Бережіть себе!

Небезпека захворювання

Підступність даної патології криється в нездатності зачати або ж виносити дитину, адже в осередках ендометріозу виділяються токсичні речовини, згубні для ембріона, а спровоковані цією хворобою спайки в малому тазу порушують репродуктивну функцію в жіночому організмі.

Види захворювання

Клітини ендометрію можуть по-різному вторгатися в тіло матки, через що фахівці діагностують різні форми захворювання. Так, якщо проростання скупчуються в міометрії, лікарі діагностують очаговую форму аденоміозу, а в разі проникнення клітин в м'язи, говорять про появу дифузного аденомиоза.

Симптоми захворювання

До типових ознак і проявів ендометріозу тіла матки можна віднести:

• всілякі порушення менструального циклу (вкорочення циклу, хворобливі і рясні менструації);
• больові відчуття в попереку і нижніх відділах живота перед менструацією, а також під час місячних і після них;
• темно-коричневі виділення за пару днів до менструації і після неї;
• больові відчуття і дискомфорт під час статевого акту;
• невиношування вагітності, а також безпліддя (більше 50% жінок з діагнозом «внутрішній ендометріоз матки» не можуть завагітніти).

Діагностика захворювання

Установити, що жінка страждає від ендометріозу тіла матки, можна лише пройшовши наступні діагностичні заходи:

• огляд у лікаря-гінеколога;
• мікроскопія взятого мазка;
• кольпоскопія, тобто дослідження шийки матки за допомогою приладу, що дає збільшення в 30 разів;
• УЗД малого тазу;
• загальне обстеження травлення, кровообігу, органів дихання та сечовидільної системи;
• діагностична гістероскопія матки;
• аналіз мікрофлори піхви.

Лікування захворювання

Існує два способи лікування аденоміозу тіла матки: консервативне лікування за допомогою медикаментів, або ж оперативне, тобто хірургічне втручання.

При консервативному лікуванні аденоміозу фахівці використовують сучасні лікарські препарати, з вмістом гормональних речовин (гестагени або оральні контрацептиви). Однак боротися з ендометріозом матки за допомогою ліків можна лише у випадку невеликих розмірів вогнища або на початку розвитку дифузного аденомиоза. Терапія в цих випадках триватиме 2-6 місяців.

У разі відсутності позитивного ефекту від гормональної терапії, при наявності дифузного аденомиоза 3 і 4 ступеня, а також у разі, коли ендометріоз тіла матки поєднується з міомою або пухлиною яєчників, лікарі вирішуються на оперативне лікування захворювання.

Хірургічна операція дозволяє видалити максимальне число вогнищ аденоміозу, однак, таке лікування технічно складне, адже фахівцям дуже проблематично виділити аденоміозний вузол з шару міометрія при відсутності чітких меж цього вузла.

Хочеться вірити, що вивчивши симптоми і лікування ендометріозу матки, кожна жінка задумається про стан власного здоров'я і стане регулярно проходити гінекологічні огляди з метою попередження можливих захворювань. Бережіть себе!

Сучасна медицина досі не відповіла повністю на питання - в чому причина псоріазу. Відомо лише те, що виникненню і розвитку псоріазу сприяють порушення обміну речовин, переважно жирового і вуглеводного, порушення нервової та ендокринної систем. Останнім часом багато прихильників теорії генетичної схильності до порушення обміну речовин.

Будь-яка хвороба це привід звернути пильну увагу на своє життя, на своє харчування, фізичну активність, спілкування в сім'ї і на роботі, на свої думки і емоції з приводу навколишнього світу і по відношенню до себе. Псоріаз не є виключенням зі списку хвороб, а навпаки - яскраве підтвердження правила: «те, як людина живе, таке у нього і здоров'я». При виникненні симптомів псоріазу необхідно проаналізувати всі сторони свого життя, змінити те, що є неконструктивним і заважає бути здоровим. У першу чергу, це відноситься до харчування і фізичної активності. Дуже велике значення на перебіг хвороби та одужання робить стан нервової системи - емоційна сфера людини і стан його думок про самого себе і оточуючих.
  Для того, щоб вилікуватися від даного захворювання необхідні зусилля не тільки лікаря, але й свої власні.

При тривалому перебігу хвороби і ослабленому організмі різко кидатися в лікування не варто, все треба робити поступово і не відразу, але з твердим наміром продовжувати розпочате лікування. При псоріазі хворий весь організм - знижений імунітет, погано засвоюються корисні речовини з їжі, погано працює печінка, у крові багато токсинів. Тому головне при лікуванні псоріазу це очищення організму, і в тому числі і за рахунок зміни харчування.

Потрібно повністю виключити цукор і всі вироби його включають, хліб, вироби з білого борошна, пекарські дріжджі, продукти молочні та молочнокислі, сюди входять і сири. Необхідно виключити будь-які консерви, ковбаси, копченості, сіль і соління, м'ясо та м'ясні продукти, яйця. З напоїв не вживати алкоголь, в тому числі і пиво, каву і чорний чай, какао, квас. Виключається жирна риба, ікра. Продукти не смажити. Необхідно повністю відмовитися від нікотину.

Якщо відмовитися від звичного харчування дуже важко, то робити треба це поступово. Але робити це необхідно, так як перемогти псоріаз без обмежень у системі живлення неможливо.
  Спочатку можна перейти на роздільне харчування, вживати білки окремо від вуглеводів, скоротити вживання м'яса до 1-2 разів на тиждень. Поступово посилюючи дієту, перейти до вегетаріанського харчування.

При прийомі їжі важливе правило - не переїдати і ретельно пережовувати їжу. Необхідно стежити за регулярним випорожненням кишечника. Це теж сприяє очищенню організму. Якщо з регулярною дефекацією є проблеми, можна робити очищаючі клізми. Проносне краще не застосовувати, а регулювати цей процес за допомогою круп і овочів, стимулюючих перистальтику кишечника (буряк, геркулес і т.д.).

Необхідно пити багато чистої води 6-8 склянок на день. Добре, якщо для пиття застосовувати заморожену воду.

Для живлення застосовувати тушковані і сирі овочі, овочі, приготовані на пару і каші. Масло додавати необхідно в готову страву. Вершкового масла допускається до 25 грамів на добу.

Корисні сирі овочі і фрукти, вживати їх краще при сезонному дозріванні. Фрукти та овочі для харчування краще брати ті, які ростуть в тій місцевості, в якій живете. Ягоди можна все, виключаючи ягоди червоного кольору. Виключити пасльонові - помідори, всі соуси з помідорів, баклажани.

Корисні фруктові та овочеві фреші, консервовані соки необхідно виключити. Добре для пиття і трав'яні чаї - кропива, корінь кульбаби, звіробій.

При переході на жорстку дієту необхідно продовжувати дотримуватися роздільного харчування - зернові, борошняне, картопля не заважати з квасолею, горіхами, рибою, бобовими, насінням. Бажано фрукти вживати в окремий прийом їжі. Мед - 1 столову ложку в день, також в окремий прийом. Пити через 1 годину після їжі. Риба повинна бути свіжою, не жирна. Готувати рибу необхідно на пару, відварювати або гасити з овочами. Смажену і копчену рибу вживати не можна. Рибу допускається їсти не більше двох разів на тиждень.

Заправляти їжу краще оливковою олією, використовувати в день від 2-4 столових ложок. Вершкове масло протопити в каструлі на розсікач при маленькому вогні протягом години, зняти пінку. Потім через марлю процідити, зберігати в холодильнику. Вийде дуже корисне топлене масло. Його можна вживати не більше 2-х разів на тиждень, по одній столовій ложці.

Для введення в їжу великої кількості вітамінів і корисних речовин необхідно употреблять3 рази на тиждень зерна пророщеної пшениці. Готується вона так:
  Підготовлені цілі, не пошкоджені зерна на добу залити водою. Потім вода зливається, і зерна накриваються вологою тканиною. Залишити в темному місці, в нехолодну приміщенні. Коли тільки з'являться білі паростки, пшениця готова до застосування. Пшеницю промити. Пророщену пшеницю можна їсти сиру, додаючи в салат. Можна приготувати невеликі котлетки, попередньо пропустивши паростки через м'ясорубку і змішавши з іншими овочами. Котлетки злегка підсушити на сковороді без масла або в духовці. Маса повинна залишитися напівсирої, тоді майже всі поживні речовини збережуться. При подачі на стіл скропити оливковою олією.

Дуже корисна листова зелень. Чудово, якщо в раціон включати і листя диких трав - кропива, снить, подорожник, кульбаба. Всі ці трави можна додати в овочевий салат. Зелень плюс сирі овочі і фрукти повинні становити більшу частину раціону, приблизно 65-70 відсотків. Решта раціон складається з тушкованих овочів, каш, плюс бобові, горіхи і насіннячка. Морська капуста може використовуватися як замінник солі.

Корисно в день з'їдати половину аркуша алое, попередньо зрізавши зовнішній слів і
  вискаблівая м'якоть чайною ложечкою.

Що робити, якщо при медичному огляді діагностували міому матки? І що робити, якщо Ви вже вагітні, а лікар діагностував міому? Медики стверджують, що пацієнтки з діагнозом міома матки можуть виносити і народити здорову дитину. Але для цього необхідне поєднання і врахування різних факторів. Міома матки може створювати труднощі при зачатті дитини. Ці труднощі обумовлені різними причинами, у числі яких - «вузол» може здавлювати маткові труби, ускладнюючи просування сперматозоїдів, і порушення овуляції.

Факт впливу міоми на зачаття, перебіг вагітності і пологи, залежить від виду міоми, від кількості міоматозних улов, їх розмірів, віку жінки, супутніх захворювань і т.д. Сама міома не рахується прямою причиною безпліддя, але вірогідність зачаття зростає при видаленні міоми. Це стосується, перш за все, до невеликих міоіатозним вузлів. У тому випадку, коли міома велика і деформує порожнину матки, видалення міоми не завжди дає можливість зберегти репродуктивну функцію, оскільки подібна операція може супроводжуватися кровотечею, і пов'язану з цим необхідність у видаленні матки.

В даний час медики говорять про збільшення числа жінок, у яких діагностована міома матки, але, незважаючи на це прагнуть зберегти вагітність. Подібна вагітність завжди протікає непросто, можливі ускладнення різного ступеня. Все залежить від наявності та розташування великих міоматозних вузлів (більше 4 см в діаметрі). Якщо запліднена яйцеклітина прикріплюється між міоматозним вузлами або під великим вузлом, в цьому випадку ембріон формується з порушеннями. У результаті відбувається мимовільний викидень.

Міома матки під час вагітності може перешкоджати розтягуванню матки, бути причиною плацентарної недостатності. Це призводить до передчасних пологів або мимовільних абортів. Велика ймовірність виносити і народити здорову дитину є в тому випадку, коли міоматозного вузли невеликі, кровообіг в них не порушено, і ці вузли не запалені. Як показує статистика - у багатьох жінок з невеликими міоматозним вузлами під час вагітності не спостерігається ніяких ускладнень і захворювання протікає безсимптомно.

При поєднанні вагітності і міоми матки необхідно пильне спостереження лікаря. Пацієнткам частіше призначають обстеження. Ці обстеження повинні бути комплексними. За допомогою УЗД визначають розташування і зрілість плаценти, зростання, розвиток і активність плода, а також стан кровотоков - плацентарно-маточного і плацентарно-плодового. Спираючись на результати обстеження, лікар призначає лікування. За свідченнями може бути призначено видалення найбільш великих (вище 5 см в діаметрі) міоматозних вузлів. Це робиться для того, щоб зберегти вагітність і забезпечити більш сприятливі умови для внутрішньоутробного розвитку.

Оптимальним варіантом пологів для жінок з міомою матки є кесарів розтин.
  У цьому випадку обов'язкова госпіталізація пацієнток за 1 -2 тижні до пологів.

Можливі й природні пологи, але є ризик ускладнень у цих випадках:

• слабкість пологової діяльності
• несвоєчасна відшарування плаценти
• проблеми з розгинанням голівки плоду
• гіпоксія плода під час пологів

На тему вагітності в поєднанні з міомою матки дуже багато інформації. Автори можуть порекомендувати більш докладно ознайомитися з інформацією з цього питання на сайті доктора медичних наук Світлани Слєпцова, і доктора медичних наук Макарова Ігоря Олеговича.

Що робити, якщо при медичному огляді діагностували міому матки? І що робити, якщо Ви вже вагітні, а лікар діагностував міому? Медики стверджують, що пацієнтки з діагнозом міома матки можуть виносити і народити здорову дитину. Але для цього необхідне поєднання і врахування різних факторів. Міома матки може створювати труднощі при зачатті дитини. Ці труднощі обумовлені різними причинами, у числі яких - «вузол» може здавлювати маткові труби, ускладнюючи просування сперматозоїдів, і порушення овуляції.

Факт впливу міоми на зачаття, перебіг вагітності і пологи, залежить від виду міоми, від кількості міоматозних улов, їх розмірів, віку жінки, супутніх захворювань і т.д. Сама міома не рахується прямою причиною безпліддя, але вірогідність зачаття зростає при видаленні міоми. Це стосується, перш за все, до невеликих міоіатозним вузлів. У тому випадку, коли міома велика і деформує порожнину матки, видалення міоми не завжди дає можливість зберегти репродуктивну функцію, оскільки подібна операція може супроводжуватися кровотечею, і пов'язану з цим необхідність у видаленні матки.

В даний час медики говорять про збільшення числа жінок, у яких діагностована міома матки, але, незважаючи на це прагнуть зберегти вагітність. Подібна вагітність завжди протікає непросто, можливі ускладнення різного ступеня. Все залежить від наявності та розташування великих міоматозних вузлів (більше 4 см в діаметрі). Якщо запліднена яйцеклітина прикріплюється між міоматозним вузлами або під великим вузлом, в цьому випадку ембріон формується з порушеннями. У результаті відбувається мимовільний викидень.

Міома матки під час вагітності може перешкоджати розтягуванню матки, бути причиною плацентарної недостатності. Це призводить до передчасних пологів або мимовільних абортів. Велика ймовірність виносити і народити здорову дитину є в тому випадку, коли міоматозного вузли невеликі, кровообіг в них не порушено, і ці вузли не запалені. Як показує статистика - у багатьох жінок з невеликими міоматозним вузлами під час вагітності не спостерігається ніяких ускладнень і захворювання протікає безсимптомно.

При поєднанні вагітності і міоми матки необхідно пильне спостереження лікаря. Пацієнткам частіше призначають обстеження. Ці обстеження повинні бути комплексними. За допомогою УЗД визначають розташування і зрілість плаценти, зростання, розвиток і активність плода, а також стан кровотоков - плацентарно-маточного і плацентарно-плодового. Спираючись на результати обстеження, лікар призначає лікування. За свідченнями може бути призначено видалення найбільш великих (вище 5 см в діаметрі) міоматозних вузлів. Це робиться для того, щоб зберегти вагітність і забезпечити більш сприятливі умови для внутрішньоутробного розвитку.

Оптимальним варіантом пологів для жінок з міомою матки є кесарів розтин.
  У цьому випадку обов'язкова госпіталізація пацієнток за 1 -2 тижні до пологів.

Можливі й природні пологи, але є ризик ускладнень у цих випадках:

• слабкість пологової діяльності
• несвоєчасна відшарування плаценти
• проблеми з розгинанням голівки плоду
• гіпоксія плода під час пологів

На тему вагітності в поєднанні з міомою матки дуже багато інформації. Автори можуть порекомендувати більш докладно ознайомитися з інформацією з цього питання на сайті доктора медичних наук Світлани Слєпцова, і доктора медичних наук Макарова Ігоря Олеговича.