Причини захворювання

Судинні розлади можуть сформуватися у дитини ще в перинатальний період. До цього може призвести патологічний перебіг вагітності, складні пологи, а також родові травми, особливо в області шийного відділу хребта. Все це може загрожувати розвитком остеохондрозу, порушенням кровообігу і вегето-судинну дистонію ще в дитячому віці. Якщо говорити про причини захворювання у дорослих, то тут на перше місце виходять закриті черепно-мозкові травми, стреси, тривале психоемоційне напруження, гормональні розлади і перенесені вогнищеві інфекції.

Симптоми захворювання

Пацієнти з ангіодистонії судин мозку нерідко скаржаться на головний біль, шум у вухах, відчуття оніміння, постійні запаморочення та безсоння. Біль зазвичай локалізується в скронях, а також в скронево-тім'яній зоні. Крім того, даний розлад може спровокувати депресію, ломоту в тілі, брак дихання і відсутність контролю за власними емоціями. Батьки, які помічають у своїх дітей зниження уваги, пам'яті, млявість і низьку працездатність, повинні запідозрити у них порушення тонусу судин і проблеми з кровопостачанням головного мозку. До речі, описані вище симптоми можуть відрізнятися у хворих з різним типом дистонії. Розглянемо кожен з них.

Типи ангіодистонії судин

Необхідно розуміти, що при церебральної судинної дистонії в судинах може спостерігатися як спазм, так і розширення. Виходячи з цього фахівці визначають у хворого дистонію судин по гіперкінетичному або за гіпокінетичним типом.

Гіперкінетичний тип дистонії відрізняється підвищенням тиску в судинах, а також збільшенням частоти пульсу. Дані симптоми провокують почастішання серцебиття і головні болі. Такий тип захворювання найчастіше призводить до розвитку гіпертонії, а потім і до інсульту, а тому його необхідно якомога раніше діагностувати і лікувати за допомогою фармакологічних препаратів.

Медики для боротьби з гіперкінетичної дистонією призначають хворим наступні засоби:

• інгібітори АПФ (Берліприл ®, Еналаприл);
• бета адреноблокатори (Атенолол, Соталол, Бісопролол);
• седативні засоби (Корвалол, настоянка глоду, Рятівник);
• блокатори кальцієвих каналів (Ніфедипін, Амлодипин);
• антіарітмікі (за показаннями);
• вітамінні комплекси.

Лікування гіпокінетичного типу дистонії дещо відрізняється від попереднього. Зустрічається така форма захворювання рідко, проте також потребує своєчасної та адекватної терапії.

Для чого застосовуються такі медикаменти:

• метилксантини (Теофілін, Еуфілін);
• м-холіноблокатори (Атропін);
• антиоксиданти і комплекси вітамінів;
• зелений чай і каву двічі на день.

Не варто забувати також, що церебральна дистонія повинна усуватися не тільки медикаментами, а й нормалізацією способу життя. Для цього необхідно виключити шкідливі звички (алкоголь, куріння), займатися спортом (плавання в басейні, біг, їзда на велосипеді), правильно харчуватися, максимально берегти себе від стресів, а також частіше бувати на свіжому повітрі і влаштовувати прогулянки лісом. здоров'я вам!

Що являє собою цей метод

Така процедура є поширеним методом фізіотерапії, який вперше був застосований практично відразу після винаходу електрики. Даний метод заснований на введенні під шкіру хворого лікарських препаратів за допомогою гальванічного струму. Лікування іонофорезом проходить наступним чином: пацієнт на 15-30 хвилин занурює стопи або долоні в заповнені водою ванночки. У цей час спеціальний пристрій генерує слабкий струм, що проходить через воду і впливає на шкірні покриви хворого. За теорією струм, що проходить через потові залози, викликає в них електромеханічну дисоціацію, в результаті якої порушується механізм потовиділення.

Зазвичай цю процедуру проводять щодня або через день протягом двох тижнів. Після цього, залежно від стану пацієнта, призначають процедури в підтримуючому режимі, тобто раз на тиждень, а то й раз на місяць. У разі відновлення пітливості ионофорез призначають знову.

Особливості процедури

У наші дні процедуру ионофореза зовсім не обов'язково проводити в медичній установі. Апарати для такого физиолечения настільки малі, що їх можна придбати в магазині медичної техніки та проводити процедури самостійно, в домашніх умовах. Будинки іонофорез використовується, найчастіше, в косметичних цілях, проте може застосовуватися і для боротьби з гіпергідрозом.

Перед проведенням самостійних процедур необхідно отримати дозвіл лікаря. Крім того, необхідно знати, що водопровідна вода буває занадто м'якою для іонофорезу. Щоб заповнити недолік мінералів для поліпшення провідності струму досить додати у воду харчову соду, не більше чайної ложки.

У разі проведення процедур на пахвових областях застосовуються спеціальні накладки. За словами медиків, використання цих пристосувань дає набагато менший ефект, ніж при дії на долоні або стопи, а тому в разі гіпергідрозу пахвових областей дана терапія застосовується, скоріше, як додатковий засіб.

Протипоказання ионофореза

Необхідно розуміти, що показаний даний фізіотерапевтичний метод далеко не всім. Наприклад, не рекомендують таку процедуру вагітним жінкам, особам, які мають металеві імпланти в тілі або кардіостимулятори. Епілепсія і хвороби серця також є протипоказаннями до даної процедури.

Перед іонофорезом необхідно зняти з себе металеві прикраси. При наявності порізів, травмованих нігтів або інших ушкоджень шкіри їх необхідно змащувати кремом, які мають сильний захисний ефект, або вазеліном. Коли ж в результаті процедур іонофорезу у пацієнта розвивається сухість шкіри, боротися з таким явищем необхідно за допомогою зволожуючих засобів.

Безпека ионофореза

Багатьох людей турбує резонне питання - наскільки безпечний ионофорез при гіпергідрозі. Фахівці відповідально заявляють, що сила струму при такому методі фізіотерапії занадто мала, щоб викликати больові відчуття або завдати якої-небудь шкоди пацієнтові. При процедурі, що проводиться за всіма правилами, людина не повинна відчувати дискомфорту. За відгуками ионофорез відмінно справляється із зайвою пітливістю, даруючи можливість жити комфортним і повноцінним життям. Бережіть себе!

Форма випуску та склад

Зазвичай Малавит продається в аптеках в декількох формах - крем, гель, але найбільш поширений рідкий концентрат, розфасований по 30 або 50 мл у флакони із захисного темного скла. Насправді даний медикамент джерело корисних речовин. До його складу входять - гліцерин, муміє, смола ялиці і кедра, камедь модрини, кам'яне масло, активні біо-комплекси срібла і міді. Не менш важливу роль відіграють екстракти півонії ухиляється, безсмертника, деревію, м'яти перцевої, ромашки аптечної, шавлії лікарської, чебрецю, аїру болотного, календули, чистотілу, подорожника, полину, оману, ехінацеї та багна. Крім того в ньому є витяжки кори дуба й осики, бруньок берези і сосни. В якості основи використовується гірська роса і іонізована джерельна вода. Спирт, барвники, консерванти не використовуються.

Фармакологічна дія

Іншими словами, Малавит - повністю натуральний продукт, який використовується зовнішньо для обробки слизових оболонок і шкірних покривів. Цей медикамент здатний позбавити людину від сверблячки, болю, набряків та інших проблем, викликаних анаеробними і аеробними бактеріями. Найчастіше препарат використовується в комплексній терапії при гострих інфекційних і запальних хворобах. Лікарі люблять його використовувати в якості ефективного доповнення при лікуванні слизових оболонок всіх органів відносяться до ЛОР-області, а також геніталій.

Дозування і спосіб застосування

Малавит наноситься на уражену ділянку шкіри. Зазвичай його використовують як компрес, який в залежності від ступеня тяжкості ураження потрібно тримати від півгодини до трьох годин. Визначити точний час повинен лікуючий лікар. Якщо мова йде про розчині, то його можуть порекомендувати розводити водою. Наприклад, в отоларингологічній практиці часто в 100 мл води розводять 5-10 крапель і таким складом промивають носову порожнину і ходи. Робиться це з частотою 3-5 разів на добу. Максимальна добова доза концентрату 20 мл.

Показання

Малавит може бути призначений при ураженні шкірних покривів вух, горла, носа. Рекомендується він і при лікуванні запалень в гінекологічній і стоматологічної області. Обмороження, опіки, запалені рани, гематоми, пролежні, неврити, дерматити, проблеми з опорно-руховим апаратом, укуси комах, судинні порушення - все це теж є показанням до застосування даного медикаменту.

Протипоказання

Лікарі кажуть, що єдиним об'єктивним забороною до застосування препарату Малавит є індивідуальна непереносимість його компонентів. У всіх інших випадках медикамент є дружнім до організму. Його можна використовувати навіть у період вагітності та лактації.

Побічна дія

Якщо все-таки непереносимість є, то швидше за все вона проявиться, як алергія.

Умови зберігання

При використанні настільки насичених інгредієнтами препаратів необхідно строго дотримуватися умов зберігання. Не виняток і медикамент Малавит. Інструкція по застосуванню нагадує, що в місці, де він перебуватиме повинен бути забезпечений температурний режим не нижче 5С і не перевищує 25С.

Встановлений термін придатності 2 роки. У цей час допускається незначне утворення помутніння або осаду в розчині.

Аналоги

Найбільш поширеними аналогами медикаменту Малавит є - Горпілс, Евкаліпта лист, Евкатол, Нігтиків квітки, Баліз-2 та ін. Мати такі препарати в аптечці необхідно, але намагайтеся ними користуватися якомога рідше. Будьте здорові!

Пентаксим являє собою вакцину, що дає захист організму відразу від п'яти інфекцій, таких як правець, дифтерія, поліомієліт, кашлюк, а також гемофільна інфекція типу b, що викликає пневмонію, менінгіт та інші серйозні захворювання. Причому даний препарат відноситься до класу високоімуногенний вакцин, тобто дають високий імунітет від вищеперелічених захворювань.

Пентаксим відноситься до нового покоління безклітинних (ацелюлярним) вакцин, які прийшли на зміну целлюлярного, тобто клітинним вакцинам. Нова, ацелюлярна вакцина є менш реактогенної, в ній немає липополисахаридов бактеріальної мембрани, які можуть викликати ускладнення після вакцинації. Але все ж головна її перевага в багатокомпонентності, адже роздільна вакцинація вимагає проведення 12 ін'єкцій, тоді як при вакцинації Пентаксимом достатньо всього 4-х. Курс складається з 3-х ін'єкцій і 1 ревакцинації.

Багато батьків з великим побоюванням ставляться до проведення вакцинації побоюючись побічних реакцій дитячого організму. У цьому випадку слід дізнатися, яким дітворі підходить Пентаксим? В інструкції із застосування препарату написано, що дана вакцина підходить здоровим дітям з тримісячного віку. Рекомендують вакцину дітлахам, які мають негативні реакції на введення цільноклітинним вакцин, наприклад АКДП, малюкам з ВІЛ-інфекціями, імунодефіцитом, хронічними захворюваннями нервової системи, стабільної неврологічною симптоматикою, алергічними захворюваннями і фебрильними судомами.

До того ж багато батьків не роблять щеплення через частих захворювань дитини анемією, атопічний дерматит, дисбактеріозом, перинатальною енцефалопатією, дисбактеріозом. Пентаксим, в цьому випадку, також рекомендований до застосування. Підтвердженням безпеки препарату є дослідження, проведені російськими вченими.

Варто звернути увагу і на наслідки, які може викликати дане щеплення. Потрібно сказати, що Пентаксим абсолютно нормально переноситься діточками. У рідкісних випадках у щеплених дітей можуть спостерігатися побічні реакції, що вимагають негайного звернення до лікаря. Саме завдяки безклітинних компоненту досягається хороша переносимість препарату. До того ж, введення внутрішньом'язово поліомієлітної вакцини, яка входить до складу Пентаксима, знижує ризик появи вакцино-асоційованого поліомієліту.

Описувана вакцина не має граничного віку для вакцинації, через наявність бесклеточного коклюшного компонента, а тому щепитися можуть навіть дорослі люди. Рекомендації лікарів щодо АКДС зводяться до того, що ревакцинація в 6-7 річному віці передбачає проведення її вакцинами, що містять низьке число антигенів (АДП або АДСМ). Саме тому Пентаксим ідеально підходить для вакцинації дітлахів до 6 років. До того ж щеплення можна робити і без ХІБ-компонента, який йде в окремому флаконі.

У рідкісних випадках введення вакцини Пентаксим викликає підвищення температури. У цей період лікарі не рекомендують користуватися жарознижувальними препаратами, адже такими діями можна істотно знизити імунну відповідь організму на введення вакцини. Іноді місце уколу може трошки боліти. Препарат може вводитися одночасно з іншими щепленнями, приміром, вакциною від кору, епідеміологічного паротиту, краснухи або гепатиту B.

Але навіть не дивлячись на відмінні показники Пентаксима при клінічних випробуваннях перед її застосуванням потрібно проконсультуватися з педіатром, адже дана вакцина має ряд протипоказань. Крім того, при наявності негативної реакції організму на це щеплення неможливо встановити, на якій компонент препарату вона була. Все це також варто враховувати, погоджуючись щепити дитину. Бережіть своїх малюків!

Пентаксим являє собою вакцину, що дає захист організму відразу від п'яти інфекцій, таких як правець, дифтерія, поліомієліт, кашлюк, а також гемофільна інфекція типу b, що викликає пневмонію, менінгіт та інші серйозні захворювання. Причому даний препарат відноситься до класу високоімуногенний вакцин, тобто дають високий імунітет від вищеперелічених захворювань.

Пентаксим відноситься до нового покоління безклітинних (ацелюлярним) вакцин, які прийшли на зміну целлюлярного, тобто клітинним вакцинам. Нова, ацелюлярна вакцина є менш реактогенної, в ній немає липополисахаридов бактеріальної мембрани, які можуть викликати ускладнення після вакцинації. Але все ж головна її перевага в багатокомпонентності, адже роздільна вакцинація вимагає проведення 12 ін'єкцій, тоді як при вакцинації Пентаксимом достатньо всього 4-х. Курс складається з 3-х ін'єкцій і 1 ревакцинації.

Багато батьків з великим побоюванням ставляться до проведення вакцинації побоюючись побічних реакцій дитячого організму. У цьому випадку слід дізнатися, яким дітворі підходить Пентаксим? В інструкції із застосування препарату написано, що дана вакцина підходить здоровим дітям з тримісячного віку. Рекомендують вакцину дітлахам, які мають негативні реакції на введення цільноклітинним вакцин, наприклад АКДП, малюкам з ВІЛ-інфекціями, імунодефіцитом, хронічними захворюваннями нервової системи, стабільної неврологічною симптоматикою, алергічними захворюваннями і фебрильними судомами.

До того ж багато батьків не роблять щеплення через частих захворювань дитини анемією, атопічний дерматит, дисбактеріозом, перинатальною енцефалопатією, дисбактеріозом. Пентаксим, в цьому випадку, також рекомендований до застосування. Підтвердженням безпеки препарату є дослідження, проведені російськими вченими.

Варто звернути увагу і на наслідки, які може викликати дане щеплення. Потрібно сказати, що Пентаксим абсолютно нормально переноситься діточками. У рідкісних випадках у щеплених дітей можуть спостерігатися побічні реакції, що вимагають негайного звернення до лікаря. Саме завдяки безклітинних компоненту досягається хороша переносимість препарату. До того ж, введення внутрішньом'язово поліомієлітної вакцини, яка входить до складу Пентаксима, знижує ризик появи вакцино-асоційованого поліомієліту.

Описувана вакцина не має граничного віку для вакцинації, через наявність бесклеточного коклюшного компонента, а тому щепитися можуть навіть дорослі люди. Рекомендації лікарів щодо АКДС зводяться до того, що ревакцинація в 6-7 річному віці передбачає проведення її вакцинами, що містять низьке число антигенів (АДП або АДСМ). Саме тому Пентаксим ідеально підходить для вакцинації дітлахів до 6 років. До того ж щеплення можна робити і без ХІБ-компонента, який йде в окремому флаконі.

У рідкісних випадках введення вакцини Пентаксим викликає підвищення температури. У цей період лікарі не рекомендують користуватися жарознижувальними препаратами, адже такими діями можна істотно знизити імунну відповідь організму на введення вакцини. Іноді місце уколу може трошки боліти. Препарат може вводитися одночасно з іншими щепленнями, приміром, вакциною від кору, епідеміологічного паротиту, краснухи або гепатиту B.

Але навіть не дивлячись на відмінні показники Пентаксима при клінічних випробуваннях перед її застосуванням потрібно проконсультуватися з педіатром, адже дана вакцина має ряд протипоказань. Крім того, при наявності негативної реакції організму на це щеплення неможливо встановити, на якій компонент препарату вона була. Все це також варто враховувати, погоджуючись щепити дитину. Бережіть своїх малюків!

Даний лікарський препарат має муколитическим дію, його застосування сприяє розрідженню мокротиння, полегшує її виведення. Це засіб настільки ефективно і дієво, що зберігає активність навіть при наявності гнійного мокротиння. Якщо говорити по-науковому, то творці інгаляційного препарату Флуімуціла відзначають наступне: препарат стимулює функціонування мукозних клітин бронхіального дерева, надаючи сприятливий ефект на секрет, який утворюється в результаті запальних процесів, що протікають в ЛОР-органах.

Перевага Флуімуціла для інгаляцій, в порівнянні з іншими лікарськими препаратами подібного спрямування, полягає в наявності ацетилцистеїну, що міститься в його складі, який надає ефективну протизапальну дію. Речовина ацетилцистеин пригнічує утворення вільних радикалів, активних речовин, що провокують в тканинах організму небезпечні запальні процеси. Інгаляції з Флуімуцілом забезпечують полегшення відходження мокроти, що знаходиться як у верхніх, так і в нижніх відділах дихальних шляхів.

Флуімуціл для інгаляцій відрізняється від багатьох препаратів аналогічної дії тим, що його можуть використовувати пацієнти практично різного віку. Навіть маленьким дітям віку 2 - 6 років призначають лікування, застосовуючи інгаляції Флуімуціла. Дозування: 1 - 2 мілілітра двічі на добу. Діти шкільного віку 6 - 12 років, які також схильні до простудних і вірусних інфекцій, що супроводжується сильним кашлем, можуть використовувати даний препарат для інгаляцій по 2 мілілітри двічі на день. Підліткам старше 12-ти років і дорослим дозволяється використовувати Флуімуціл для проведення інгаляцій в дозуванні 3 мілілітра два рази на день. Для приготування розчину для інгаляцій необхідно розводити лікарський засіб стерильним фізіологічним розчином в пропорції 1: 1. Звичайний курс інгаляцій цим медикаментозним лікарським препаратом становить не більше 10-ти процедур.

Звичайно, при всій ефективності Флуімуціла для інгаляцій недоцільно займатися самолікуванням, ігноруючи відвідування лікаря-терапевта. Вищевказані дози і курс застосування Флуімуціла носять рекомендаційний характер. Тільки грамотний фахівець підкаже індивідуальну дозування застосування та кількість використання необхідних процедур.

Існують певні правила використання Флуімуціла. Його не рекомендується застосовувати одночасно з антибіотиками, це може призвести до зниження активності обох препаратів. Хоча в деяких випадках виникає гостра необхідність одночасного використання цього препарату для інгаляції та антибіотиків. Тоді для лікування застосовують муколітичні препарати, які сумісні з антибіотиками. Прикладом можуть служити інгаляційні препарати, засновані на амброксол. Крім того, не рекомендується використовувати Флуімуціл для інгаляцій з протикашльовими засобами. Такі засоби пригнічують кашльовий рефлекс, в результаті може посилитися застій мокротиння.

Слід зазначити, що до складу Флуімуціла входить активна речовина ацетилцистеїн, а також допоміжні речовини - динатрію едетат, натрію гідроксид, очищена вода. Показання до застосування такі: порушення відходження мокроти, що виникло при трахеїті, пневмонії, бронхіті, бронхіоліті, бронхоектатичної хвороби, абсцес легенів. Показано застосування Флуімуціла при гаймориті, катаральном і гнійному отиті, синуситі. До речі, Флуімуціл має міжнародна непатентована назва (МНН) - Ацетилцистеин. Препарат в аптеках відпускається за рецептом.

Даний лікарський засіб вважається медикаментозним препаратом широкої сфери впливу, тому при лікуванні виснажливого кашлю лікарі рекомендують для проведення інгаляцій саме Флуімуціл, як запорука якнайшвидшого і остаточного одужання. При необхідності скористайтеся цим препаратом. Будьте здорові!

Даний лікарський препарат має муколитическим дію, його застосування сприяє розрідженню мокротиння, полегшує її виведення. Це засіб настільки ефективно і дієво, що зберігає активність навіть при наявності гнійного мокротиння. Якщо говорити по-науковому, то творці інгаляційного препарату Флуімуціла відзначають наступне: препарат стимулює функціонування мукозних клітин бронхіального дерева, надаючи сприятливий ефект на секрет, який утворюється в результаті запальних процесів, що протікають в ЛОР-органах.

Перевага Флуімуціла для інгаляцій, в порівнянні з іншими лікарськими препаратами подібного спрямування, полягає в наявності ацетилцистеїну, що міститься в його складі, який надає ефективну протизапальну дію. Речовина ацетилцистеин пригнічує утворення вільних радикалів, активних речовин, що провокують в тканинах організму небезпечні запальні процеси. Інгаляції з Флуімуцілом забезпечують полегшення відходження мокроти, що знаходиться як у верхніх, так і в нижніх відділах дихальних шляхів.

Флуімуціл для інгаляцій відрізняється від багатьох препаратів аналогічної дії тим, що його можуть використовувати пацієнти практично різного віку. Навіть маленьким дітям віку 2 - 6 років призначають лікування, застосовуючи інгаляції Флуімуціла. Дозування: 1 - 2 мілілітра двічі на добу. Діти шкільного віку 6 - 12 років, які також схильні до простудних і вірусних інфекцій, що супроводжується сильним кашлем, можуть використовувати даний препарат для інгаляцій по 2 мілілітри двічі на день. Підліткам старше 12-ти років і дорослим дозволяється використовувати Флуімуціл для проведення інгаляцій в дозуванні 3 мілілітра два рази на день. Для приготування розчину для інгаляцій необхідно розводити лікарський засіб стерильним фізіологічним розчином в пропорції 1: 1. Звичайний курс інгаляцій цим медикаментозним лікарським препаратом становить не більше 10-ти процедур.

Звичайно, при всій ефективності Флуімуціла для інгаляцій недоцільно займатися самолікуванням, ігноруючи відвідування лікаря-терапевта. Вищевказані дози і курс застосування Флуімуціла носять рекомендаційний характер. Тільки грамотний фахівець підкаже індивідуальну дозування застосування та кількість використання необхідних процедур.

Існують певні правила використання Флуімуціла. Його не рекомендується застосовувати одночасно з антибіотиками, це може призвести до зниження активності обох препаратів. Хоча в деяких випадках виникає гостра необхідність одночасного використання цього препарату для інгаляції та антибіотиків. Тоді для лікування застосовують муколітичні препарати, які сумісні з антибіотиками. Прикладом можуть служити інгаляційні препарати, засновані на амброксол. Крім того, не рекомендується використовувати Флуімуціл для інгаляцій з протикашльовими засобами. Такі засоби пригнічують кашльовий рефлекс, в результаті може посилитися застій мокротиння.

Слід зазначити, що до складу Флуімуціла входить активна речовина ацетилцистеїн, а також допоміжні речовини - динатрію едетат, натрію гідроксид, очищена вода. Показання до застосування такі: порушення відходження мокроти, що виникло при трахеїті, пневмонії, бронхіті, бронхіоліті, бронхоектатичної хвороби, абсцес легенів. Показано застосування Флуімуціла при гаймориті, катаральном і гнійному отиті, синуситі. До речі, Флуімуціл має міжнародна непатентована назва (МНН) - Ацетилцистеин. Препарат в аптеках відпускається за рецептом.

Даний лікарський засіб вважається медикаментозним препаратом широкої сфери впливу, тому при лікуванні виснажливого кашлю лікарі рекомендують для проведення інгаляцій саме Флуімуціл, як запорука якнайшвидшого і остаточного одужання. При необхідності скористайтеся цим препаратом. Будьте здорові!

Варіанти лікування тонзиліту

У разі хронічного тонзиліту відбувається сутичка між імунітетом і патогенними мікроорганізмами. Ослаблені мигдалики не можуть знищити уловлюваних інфекцію, а тому виникають нові спалахи ангіни або відбувається загострення хронічного процесу. При цьому на мигдалинах можна спостерігати скупчення гною, тобто загиблих у боротьбі з патогенною мікрофлорою лейкоцитів. Гнійні скупчення, в свою чергу, викликають інтоксикацію організму, ще більше послаблюючи імунітет. Боротися з цим захворюванням потрібно виключно під контролем лікаря, так як самостійне призначення препаратів може лише погіршити стан хворого. Для боротьби з тонзилітом застосовується як консервативне, так і хірургічне лікування.

Консервативне лікування тонзиліту

Перед призначенням тих чи інших препаратів, лікарю необхідно виявити природу захворювання і визначити тип збудника. Від результатів діагностики буде залежати, застосовувати противірусні, антибактеріальні, або протигрибкові медикаменти. При цьому лікування хронічного тонзиліту припускає проведення наступних заходів:

• очищення дихальних шляхів, а також боротьба з інфекціями ротової порожнини і глотки (синусит, фронтит, карієс, гінгівіт, гайморит);
• призначення лікарських препаратів, які позбавляють від симптомів інтоксикації;
• застосування біфідобактерій (прибутків), що входять в обов'язковий комплекс застосування разом з антибіотиками;
• заходи, що підвищують імунний захист, а значить і стійкість організму до різних несприятливих факторів (загартовування, фізичні навантаження, збалансоване харчування, санаторно-курортне лікування);
• застосування медикаментів, що стимулюють імунітет (Інтерферон, Имудон);
• використання протинабрякових засобів (Телфаст, Цитрин, Кларитин);
• видалення гнійного нальоту з мигдалин за допомогою антисептиків (Фурацилин);
• введення в область гланд очищувальних лікарських засобів (Мірамістин, Октенісепт, Діоксілін);
• обробка горла розчином для знищення залишків інфекції (розчин хлорфіліпт, люголя);
• призначення фізіотерапевтичних методів лікування (ультрафіолетове опромінення, лікування лазером).

Консервативне лікування зазвичай передбачає 10 сеансів із застосуванням всіх перерахованих вище процедур. Повний курс лікування хронічного тонзиліту включає три курси по 10 процедур.

Хірургічне лікування тонзиліту

Дізнавшись, як лікувати хронічний тонзиліт, слід задуматися про те, що робити у випадку, коли таке лікування не дає очікуваного ефекту. Як показує практика, лікарі в цьому випадку вирішують видалити мигдалини. Робиться це для того, щоб запобігти можливе ускладнення на суглоби, серце та інші органи.

Показаннями до проведення двосторонньої тонзилектомії є такі стани:

• парафарингит або парафанзіллярний абсцес (нагноєння);
• токсико-алергічна форма хвороби;
• виникнення тонзилогенного сепсису, тобто зараження крові;
• поява інфекційно-алергічних ускладнень нирок, серця, судин або суглобів;
• збільшення мигдаликів до розмірів, що перешкоджають процесу ковтання (в цьому випадку видаляється лише частина мигдалин).
    Здоров'я вам!

Що являє собою захворювання

Перш за все, необхідно знати, що вегето-судинна дистонія являє собою комплекс функціональних розладів, пов'язаних з порушеннями в роботі вегетативної нервової системи. Дуже часто це захворювання виникає на тлі зміни гормонального фону. Якщо судинна дистонія виявлялася в період статевого дозрівання, при вагітності гормональний сплеск призводить до повернення цієї недуги.

Проявляється захворювання різними змінами в роботі систем і внутрішніх органів людини. Так, вагітні жінки можу відчувати постійну втому, оніміння кінцівок, пітливість, набряклість, стрибки тиску та інші неприємні симптоми. Крім того, у майбутньої матусі погіршується емоційний стан, з'являється дратівливість, плаксивість, підвищується ризик стресу і навіть депресивного стану.

Види судинної дистонії

ВСД за гіпотонічним типом

Даний тип дистонії виникає у вагітних з витонченим статурою. До характерних симптомів хвороби в цьому випадку можна віднести: запаморочення, часті непритомності, анемію і знижений тиск. Для жінки «в положенні» цей стан небезпечно, насамперед, виникненням плацентарної недостатності, а значить слабкою родовою діяльністю і недорозвиненістю плода.

Майбутнім матусям, у яких діагностована вегето-судинна дистонія даного типу, необхідно постійно приділяти увагу фізичним вправам, масажу і зміцнюючим фізіотерапевтичних процедур. Крім того, необхідно з особливою обережністю приймати будь-які лікарські засоби, у тому числі і екстракт женьшеню. Навпаки, користь принесуть полівітаміни та препарати йоду.

ВСД по гіпертонічному типу

Такий тип судинної дистонії частіше зустрічається у жінок з підвищеним тиском, а також майбутніх матусь мають надмірну вагу. Ця недуга може стати причиною набряклості і появи білка в сечі. Вагітним в такому випадку необхідно ретельно стежити за власним здоров'ям, особливу увагу звернувши на правильне харчування. Лікарі в такій ситуації радять відмовитися від солодкого, мучного і жирного, віддавши перевагу відварного м'яса, свіжих фруктів і овочів.

ВСД за змішаним типом

Цей тип дистонії вважається найбільш важким, тому що характеризується він різкими стрибками тиску. Як і в попередніх випадках, вагітним жінкам рекомендується дієта і постійний контроль за станом свого організму.

Лікування дистонії при вагітності

Акушери-гінекологи, кажучи про оптимальний спосіб лікування вегето-судинної дистонії у майбутніх мам, рекомендують обмежувати фізичні та емоційні навантаження. У випадках, коли в період виношування плоду доводиться працювати, і немає можливості піти у тривалий декретну відпустку, необхідно робити кілька перерв протягом дня, абстрагуючись від стресу і службових обов'язків.

У плані харчування дуже важливо дотримуватися збалансованої дієти і регулярно контролювати свою вагу, уникати запаморочень і анемії, частіше бувати на свіжому повітрі і дотримуватися режиму відпочинку. Вагітним жінкам потрібно розуміти, що ставити собі діагнози і займатися самолікуванням в цей делікатний період життя вкрай небезпечно для плоду, що розвивається. Всі медикаменти та процедури повинні підбиратися саме лікарем з урахуванням віку, здоров'я і характеру протікання вагітності. Щасливого вам материнства!