Одним з найбільш небезпечних і важких ускладнень при захворюваннях внутрішніх органів є перитоніт. Дана патологія характеризується, як гостре запалення очеревини.
Причини
Інфекції, викликані патогенними мікроорганізмами (пневмококи, гонококи, стрептококи, стафілококи, кишкова паличка та ін.) Є основною причиною виникнення перитоніту черевної порожнини. Крім того, розвиток перитоніту може бути пов'язано з несприятливим впливом на очеревину неінфекційних складових: шлункового і панкреатичного соку, жовчі, крові, сечі.
У черевній порожнині, яка представляє собою ізольовану закриту внутрішню область, розміщуються жовчний міхур, печінку, шлунок, кишечник та інші абдомінальні органи. Їх захист забезпечує щільний м'язовий шар, під яким розташована слизова оболонка, яка складається з брижових тканини. Вона називається очеревиною. Основна функція очеревини полягає в амортизації і оберігання абдомінальних органів від проникнення надмірної кількості рідини, а також інфекцій. Гостре запалення брижових частини очеревини - це власне і є перитоніт. Його розвиток дуже небезпечно для життя людини, тому при його ознаках потрібна термінова медична допомога.
Досить часто причиною розвитку перитоніту є перфорація (освіта отвори, або прорив) жовчного міхура. Зазвичай це відбувається внаслідок наявності конкрементів (каменів) у жовчному міхурі. Камінь перекриває жовчний вихідний протока, в результаті чого в порожнині жовчного міхура починає накопичуватися жовч. Стінки даного органу починають натягатися і надалі розриваються. Оскільки жовч являє собою досить агресивне середовище, її вихід з жовчного міхура провокує запалення очеревини.
Інший часто зустрічається провокуючий фактор виникнення перитоніту - гнійний апендицит, при якому в тонкому кишечнику відбувається розрив сліпого відростка. У цьому випадку в очеревину проникає дуже велика кількість патогенної агресивної мікрофлори. У підсумку перитоніт, найчастіше розлитої, розвивається миттєво.
Крім основних причин розвитку перитоніту, існують інші несприятливі обставини, які можуть призвести до виникнення даної патології. До них відносяться опіки, травми, отруєння, перфорація кишечника або шлунка, при якому запалення розвивається більш повільно. Перитоніт може бути викликаний кримінальними абортами та іншими наслідками хірургічного втручання, а також позаматкової вагітністю.
Симптоми
Основною характерною ознакою перитоніту є біль, який поступово поширюється по всій черевної порожнини. Больові відчуття наростають у міру збільшення інтоксикаційного процесу. Потім нервові закінчення очеревини вражає параліч, тому біль може дещо зменшитися. Постійні супутники запалення - рефлекторні нудота і блювота з домішкою жовчі, підвищення температури тіла, сплутана свідомість. Поступово на тлі розвитку сепсису відбувається швидке погіршення стану, виникає ниркова недостатність, спостерігаються клінічні судоми.
Симптоми починається перитоніту дуже важкі і болючі, тому слід знати, як надати хворому першу медичну допомогу. При сильних болях в черевній області необхідно покласти людину в зручне положення і помістити на живіт холод. Якщо больові відчуття після закінчення півгодини не зникають, необхідно терміново викликати швидку допомогу. Щоб не перешкодити постановці правильного діагнозу, знеболюючі засоби хворому давати не можна.
Лікування
При надходженні до стаціонару найбільш ймовірне лікування - хірургічна операція. Лікарі розкривають черевну порожнину, виявляють вогнище запального процесу та вживають екстрених заходів щодо його усунення. Потім уражені тканини обробляються антисептиками. Іноді для відходження гною доводиться встановлювати спеціальні дренажні трубки.
Післяопераційний період - це прийом антибіотиків, а також пребіотиків і ферментних препаратів для відновлення моторики кишечника. При позитивній динаміці від пацієнта потрібно протягом півроку дотримуватися призначену лікарем дієту. Також доктор може порекомендувати носіння підтримуючого бандажа і спеціальну лікувальну гімнастику.
Перитоніт черевної порожнини - важке запалення, лікування якого потрібно починати в перші 12 годин. Бережіть себе!
З часом в організмі відбуваються зміни, викликані стресовими факторами - порушенням кровообігу мозку, черепно-мозковими травмами, інтоксикаціями, нейроінфекціями, алкоголізмом та мн.ін. Найважчим наслідком таких факторів є невротичні стани людини та інші недуги. Справитися з ними допомагає Мексидол. Інструкція по застосуванню даного препарату підтверджує, що спектр хвороб, при яких використовується ліки, дуже широкий.
Форма випуску та склад
Препарат Мексидол відноситься до антиоксидантів. Випускається він у двох формах - як таблетки, вкриті оболонкою з дозуванням 125 мг, а також як розчин для внутрішньом'язового введення. В аптеках продаються ампули по 2 і 5 мл. Активна речовина ліки - етілметілгідроксіпірідіна сукцинат.
Фармакологічна дія
Таблетки мають широке застосування. При їх використанні виростає стійкість людини до стресу, також препарат має ноотропну властивість, сприяє процесу навчання, стимулює пам'ять, підвищує працездатність і концентрацію уваги. Що особливо важливо для людей похилого віку. Медикамент володіє і протисудомну ефектом, послаблює токсичну дію алкоголю.
Сприятливий вплив медикамент робить і на тканини мозку, поліпшуючи в них обмін речовин і кровопостачання. Приємним доповненням є і те, що ліки скорочують рівень загального холестерину.
Одним з найважливіших дій, який чинить препарат на головний мозок - кількість допаміну при його застосуванні зростає.
В принципі, про розчині Мексидол можна сказати теж саме. Додамо, що він використовується при гострих станах і підвищує стійкість організму до шоковим ситуацій, гіпоксії, ішемії, алкогольної інтоксикації і мн.ін. Згаданий вище допамін при введенні препарату внутрішньовенно або внутрішньом'язово виробляється ефективніше, що послаблює стан пригнічення швидше, ніж при прийомі таблеток.
Дозування
Вкрай уважно потрібно відноситься до дозуванні препарату. На початку лікування таблетки Мексидол призначають в обсязі 250-500 мг на добу. Максимальна добова доза становить 800 мг. Зазвичай в перебігу дня медикамент приймають два-три рази. При серйозних порушеннях, наприклад, таких як вегето-судинна дистонія, тривалість терапії з використанням медикаменту може досягати півтора місяці.
Що стосується розчину, то його водять, як крапельно, так і струменевий. Додатковим речовиною для його приготування служить натрію хлорид. Дозування для кожного пацієнта підбирається суто індивідуально. Вона залежить, головним чином, від ступеня тяжкості захворювання. Часто, на самому початку призначається розчин по 50-100 мг з частотою від одного до трьох разів на добу. За рішенням лікаря доза може вирости до максимальних 800 мг на добу. Треба додати, що швидкість введення препарату є вкрай важливою. На струминне введення зазвичай йде близько 7 хвилин, краплинно препарат вводять не більш ніж по 60 крапель на хвилину.
Показання до застосування
Таблетки Мексидол зазвичай призначаються при невротичних і неврозоподібних станах пацієнта. Їх застосування показано і при вегето-судинної дистонії, а також при легких когнітивних розладах, порушеннях пам'яті та інтелектуальної недостатності у людей пенсійного віку. Наслідки екстремальних (стресових) факторів, абстинентний синдром при алкоголізмі - теж є показаннями до застосування медикаменту.
Розчин зазвичай призначають при гострих порушеннях кровообігу в головному мозку, при дисциркуляторній енцефалопатії, вегето-судинної дистонії, при необхідності купірування абстинентного синдрому, викликаного алкоголем. Крім того розчин показаний при гострій інтоксикації нейролептиками.
Протипоказання
Серед протипоказань фігурують гострі порушення функції печінки і нирок. Препарат не призначається дітям, вагітним і жінкам під час грудного вигодовування. Стандартним забороною є підвищена чутливість до компонентів медикаменту.
Умови зберігання
Для препаратів списку Б необхідно забезпечити певні умови зберігання. Не виняток і Мексидол. Інструкція по застосуванню вказує, що його потрібно зберігати не більше трьох років, в темному і сухому місці, де температура не перевищує 25С, і яке недоступне для дітей.
Аналоги
В аптеках медикамент продається тільки за рецептом. Його найбільш поширеними аналогами є Медомексі, Мексідант, Мексидол, Мексіпрідол, Мексіфін, Метостабіл, Нейрокс, Церекард.
Бережіть пам'ять і здоров'я змолоду!
Мікрофлора кишечника будь-якої людини містить величезну кількість самих різних бактерій. Існують корисні мікроорганізми (лактобактерії, біфідобактерії, деякі різновиди кишкової палички), але також мешкають патогенні та умовно-патогенні бактерії. Коли порушується рівновага між корисною і шкідливою мікрофлорою кишечника, розвивається широко поширене захворювання - дисбактеріоз. Як правило, такий патологічний стан супроводжується диспепсичними проявами: нудотою, газообразованием, здуттям живота і проносами, які чергуються з запорами.
Для відновлення нормального функціонування органів травлення сьогодні випускається безліч медикаментозних препаратів. Одним необхідно приймати пребіотики, що знищують шкідливі бактерії і сприяють зростанню корисних мікроорганізмів. У інших виникає потреба в прийомі пробіотиків, які поповнюють кишкову мікрофлору тільки корисними бактеріями. Саме до останньої групи лікарських засобів відноситься Аципол. Інструкція по застосуванню характеризує цей препарат, як ефективний пробіотик, який відновлює баланс природної мікрофлори кишечника.
Спектр дії
При створенні сприятливих умов в кишечнику починають активно розмножуватися шкідливі бактерії. Вони виробляють токсичні речовини, через що в травних органах розвиваються процеси гниття. Відповідно, корисна мікрофлора кишечника пригнічується. Вхідні до складу препарату Аципол полісахарид кефірних грибків і ацидофільні лактобактерії заповнюють дефіцит корисних мікроорганізмів, усуваючи активність патогенних і умовно-патогенних бактерій. Тому цей пробіотик успішно використовують для лікування дисбактеріозу, інфекційно-запальних, алергічних і багатьох інших хронічних захворювань органів травлення.
показання до застосування
Аципол призначають при дисбактеріозі будь-якого походження, кишкових інфекціях, гострих і хронічних запаленнях тонкого і товстого кишечника (ентероколітах, колітах, ентеритах). Медикамент ефективний при відновленні мікрофлори шлунково-кишкового тракту після тривалого прийому антибактеріальних засобів. Препарат застосовується при лікуванні холециститу, панкреатиту, гастриту, а також при порушенні роботи кишечника неінфекційного походження, коли патологічні процеси викликані надмірними психічними чи фізичними навантаженнями, порушенням режиму харчування.
Але Аципол використовують не тільки для лікування шлунково-кишкових захворювань. Природна мікрофлора кишечника може придушуватися і при інших патологіях. Цей пробіотик показав високу ефективність при розладах травлення, викликаних інфекційно-запальними захворюваннями сечовивідних шляхів, нирок, нижніх і верхніх дихальних шляхів (пневмонії, бронхітах), а також алергічними проявами (екзема, нейродерміт, атопічний дерматит, бронхіальна астма). Нарешті, препарат застосовують для нормалізації роботи органів травлення у часто хворіючих ослаблених дітей.
Режим дозування
Згідно з інструкцією, діти старше 3-х років та дорослі приймають Аципол 3 - 4 рази на добу по одній капсулі за півгодини до прийому їжі. Тривалість лікування залежить від характеру та тяжкості захворювання, віку пацієнта. Дітворі молодше 3-х років рекомендується заздалегідь капсулу розкрити і розчинити ліки в кип'яченій воді або молоці. Лікувальну рідина дають малюкам 2 - 3 рази на день.
Протипоказання і побічні ефекти
Основне протипоказання до використання Аципол - кандидоз кишечника. Справа в тому, що після прийому пробіотика в кишечнику формується кисле середовище. Це ідеальна умова для життєдіяльності дріжджоподібних грибків роду Candida, проти яких препарат безсилий. Крім того, даний медикамент не рекомендується застосовувати при підвищеній чутливості до його компонентів, а також для лікування дітей, які не досягли 3-місячного віку.
Багато лікарські препарати можуть викликати різні побічні ефекти, але тільки не Аципол. Інструкція по застосуванню зазначає, що негативних проявів при використанні цього пробіотика не встановлено. Безпека медикаменту підтверджена тим, що його можна приймати навіть вагітним жінкам.
Ефективне дію Аципол багаторазово перевірено, він відпускається без рецепта, але все-таки спочатку необхідно звернутися до лікаря, щоб виявити конкретну причину розладу травлення. Не виключено, що разом з цим пробіотиком буде призначений прийом сорбентів (поліфепан, Смекти або активованого вугілля), ферментних препаратів. Головне, вилікувати основне захворювання, тоді дисбактеріоз відступить. НЕ вболівайте!
З часом в організмі відбуваються зміни, викликані стресовими факторами - порушенням кровообігу мозку, черепно-мозковими травмами, інтоксикаціями, нейроінфекціями, алкоголізмом та мн.ін. Найважчим наслідком таких факторів є невротичні стани людини та інші недуги. Справитися з ними допомагає Мексидол. Інструкція по застосуванню даного препарату підтверджує, що спектр хвороб, при яких використовується ліки, дуже широкий.
Форма випуску та склад
Препарат Мексидол відноситься до антиоксидантів. Випускається він у двох формах - як таблетки, вкриті оболонкою з дозуванням 125 мг, а також як розчин для внутрішньом'язового введення. В аптеках продаються ампули по 2 і 5 мл. Активна речовина ліки - етілметілгідроксіпірідіна сукцинат.
Фармакологічна дія
Таблетки мають широке застосування. При їх використанні виростає стійкість людини до стресу, також препарат має ноотропну властивість, сприяє процесу навчання, стимулює пам'ять, підвищує працездатність і концентрацію уваги. Що особливо важливо для людей похилого віку. Медикамент володіє і протисудомну ефектом, послаблює токсичну дію алкоголю.
Сприятливий вплив медикамент робить і на тканини мозку, поліпшуючи в них обмін речовин і кровопостачання. Приємним доповненням є і те, що ліки скорочують рівень загального холестерину.
Одним з найважливіших дій, який чинить препарат на головний мозок - кількість допаміну при його застосуванні зростає.
В принципі, про розчині Мексидол можна сказати теж саме. Додамо, що він використовується при гострих станах і підвищує стійкість організму до шоковим ситуацій, гіпоксії, ішемії, алкогольної інтоксикації і мн.ін. Згаданий вище допамін при введенні препарату внутрішньовенно або внутрішньом'язово виробляється ефективніше, що послаблює стан пригнічення швидше, ніж при прийомі таблеток.
Дозування
Вкрай уважно потрібно відноситься до дозуванні препарату. На початку лікування таблетки Мексидол призначають в обсязі 250-500 мг на добу. Максимальна добова доза становить 800 мг. Зазвичай в перебігу дня медикамент приймають два-три рази. При серйозних порушеннях, наприклад, таких як вегето-судинна дистонія, тривалість терапії з використанням медикаменту може досягати півтора місяці.
Що стосується розчину, то його водять, як крапельно, так і струменевий. Додатковим речовиною для його приготування служить натрію хлорид. Дозування для кожного пацієнта підбирається суто індивідуально. Вона залежить, головним чином, від ступеня тяжкості захворювання. Часто, на самому початку призначається розчин по 50-100 мг з частотою від одного до трьох разів на добу. За рішенням лікаря доза може вирости до максимальних 800 мг на добу. Треба додати, що швидкість введення препарату є вкрай важливою. На струминне введення зазвичай йде близько 7 хвилин, краплинно препарат вводять не більш ніж по 60 крапель на хвилину.
показання до застосування
Таблетки Мексидол зазвичай призначаються при невротичних і неврозоподібних станах пацієнта. Їх застосування показано і при вегето-судинної дистонії, а також при легких когнітивних розладах, порушеннях пам'яті та інтелектуальної недостатності у людей пенсійного віку. Наслідки екстремальних (стресових) факторів, абстинентний синдром при алкоголізмі - теж є показаннями до застосування медикаменту.
Розчин зазвичай призначають при гострих порушеннях кровообігу в головному мозку, при дисциркуляторній енцефалопатії, вегето-судинної дистонії, при необхідності купірування абстинентного синдрому, викликаного алкоголем. Крім того розчин показаний при гострій інтоксикації нейролептиками.
Протипоказання
Серед протипоказань фігурують гострі порушення функції печінки і нирок. Препарат не призначається дітям, вагітним і жінкам під час грудного вигодовування. Стандартним забороною є підвищена чутливість до компонентів медикаменту.
умови зберігання
Для препаратів списку Б необхідно забезпечити певні умови зберігання. Не виняток і Мексидол. Інструкція по застосуванню вказує, що його потрібно зберігати не більше трьох років, в темному і сухому місці, де температура не перевищує 25С, і яке недоступне для дітей.
Аналоги
В аптеках медикамент продається тільки за рецептом. Його найбільш поширеними аналогами є Медомексі, Мексідант, Мексидол, Мексіпрідол, Мексіфін, Метостабіл, Нейрокс, Церекард.
Бережіть пам'ять і здоров'я змолоду!
Варикозне розширення вен є поширеною патологією, але до первинних симптомів захворювання багато жінок ставляться несерйозно. Найчастіше судинні сіточки на ногах приймають за синяк, а набряклість виправдовують втомою. Між тим, це явні ознаки порушення венозного кровообігу. Варикоз розвивається непомітно і в підсумку призводить до розширення вен нижніх кінцівок. Клінічні прояви залежать від ступеня тяжкості захворювання, тому лікарі виділяють кілька стадій варикозу.
До 2005 року в Росії користувалися старою класифікацією, по якій було виділено три стадії розвитку хвороби. Проте в даний час всі лікарі-флебологи користуються міжнародною єдиною класифікацією венозної недостатності (СЕАР), яка відображає 6 стадій розвитку варикозного захворювання. Система визначення ступеня тяжкості варикозу по СЕАР дозволяє лікарю більш вірогідно описати симптоми хвороби, визначити точне розташування ураженої вени, локалізацію патологічного процесу і відзначити особливості анатомічної будови системи венозного кровообігу.
I стадія
Характерні симптоми I стадії розвитку варикозного розширення вен: втома, важкість, набряклість в ногах ближче до вечора, поява малопомітних судинних сіточок, судоми в литкових м'язах. Це почався процес застою крові, що приводить до порушення венозного відтоку. Спочатку розширюються дрібні кровоносні судини (капіляри), тому поява судинних «зірочок» не можна вважати лише косметичною проблемою.
II стадія
Тривалість першої стадії може становити кілька років. Але потім під впливом зовнішніх (наприклад, стояча робота) або внутрішніх (гормональна перебудова) причин розвивається II стадія хвороби. Людина вже помічає симптоми варикозу і починає відчувати дискомфорт. Відня розширюються ще більше, судинні сіточки видно чітко, болі в ногах і венозний набряк проявляються все частіше. Причина таких негативних проявів полягає в тому, що відповідальні за прямий і зворотний кровотік клапани, розташовані в так званих стовбурових, перфорантних і притокові венах, перестають справлятися зі своїм завданням. При другій стадії вже варто задуматися про відвідини лікаря-флеболога.
III стадія
При III стадії виникають постійні судоми, набряклість, біль у ногах. Вони посилюються при фізичних навантаженнях або після тривалого перебування людини в статичному положенні (стоянні, сидінні). Відня сильно розбухають, а ноги так набрякають, що стає важко носити взуття.
IV стадія
Хронічна венозна недостатність призводить до порушення обміну речовин в шкірному покриві. Починається IV стадія розвитку хвороби, при якій утворюється буро-коричнева обширна пігментація. Найчастіше вона формується в районі щиколотки (нижньої третини гомілки). Місце гіперпігментації шкіри поступово ущільнюється, розвивається ліподерматосклероз (індуратівний целюліт) і з'являються трофічні виразки. Різко зростає загроза тромбоутворення, тому вихід один - хірургічна операція.
V стадія
В принципі I - IV стадії дають повне уявлення про всіх етапах розвитку варикозу. Тим не менш, іноді консервативне лікування призводить до загоєнню виразки. У такому випадку класифікують V стадію - утворення рубцевої тканини на місці загоєної виразки. Однак доводити хворобу до такого стану дуже небезпечно, тому що в більшості випадків виразка відкривається повторно.
VI стадія
Якщо на місці рубцевого освіти знову формується відкрита трофічна виразка, то констатують VI стадію розвитку варикозного розширення вен. Тут вже потрібне термінове хірургічне втручання. Більше того, доведеться лікувати відразу два захворювання - сам варикоз (операція) і трофічну виразку (пневмомасаж, компресійна терапія, шкірна пластика).
Лікування
На початкових стадіях варикозу застосовують консервативне лікування. Стимулюють венозний кровообіг і знімають запальний процес лікарські препарати, а нормалізацію лімфовідтоку і зняття набряків забезпечує компресійна терапія - еластичні бинти, панчохи, гольфи. Добре допомагають лікувальний масаж, склеротерапія, радіочастотна абляція. Найпоширеніші хірургічні методи лікування - флебектомія і лазерна коагуляція уражених вен. Не заводьте варикоз!
Варикозне розширення вен є поширеною патологією, але до первинних симптомів захворювання багато жінок ставляться несерйозно. Найчастіше судинні сіточки на ногах приймають за синяк, а набряклість виправдовують втомою. Між тим, це явні ознаки порушення венозного кровообігу. Варикоз розвивається непомітно і в підсумку призводить до розширення вен нижніх кінцівок. Клінічні прояви залежать від ступеня тяжкості захворювання, тому лікарі виділяють кілька стадій варикозу.
До 2005 року в Росії користувалися старою класифікацією, по якій було виділено три стадії розвитку хвороби. Проте в даний час всі лікарі-флебологи користуються міжнародною єдиною класифікацією венозної недостатності (СЕАР), яка відображає 6 стадій розвитку варикозного захворювання. Система визначення ступеня тяжкості варикозу по СЕАР дозволяє лікарю більш вірогідно описати симптоми хвороби, визначити точне розташування ураженої вени, локалізацію патологічного процесу і відзначити особливості анатомічної будови системи венозного кровообігу.
I стадія
Характерні симптоми I стадії розвитку варикозного розширення вен: втома, важкість, набряклість в ногах ближче до вечора, поява малопомітних судинних сіточок, судоми в литкових м'язах. Це почався процес застою крові, що приводить до порушення венозного відтоку. Спочатку розширюються дрібні кровоносні судини (капіляри), тому поява судинних «зірочок» не можна вважати лише косметичною проблемою.
II стадія
Тривалість першої стадії може становити кілька років. Але потім під впливом зовнішніх (наприклад, стояча робота) або внутрішніх (гормональна перебудова) причин розвивається II стадія хвороби. Людина вже помічає симптоми варикозу і починає відчувати дискомфорт. Відня розширюються ще більше, судинні сіточки видно чітко, болі в ногах і венозний набряк проявляються все частіше. Причина таких негативних проявів полягає в тому, що відповідальні за прямий і зворотний кровотік клапани, розташовані в так званих стовбурових, перфорантних і притокові венах, перестають справлятися зі своїм завданням. При другій стадії вже варто задуматися про відвідини лікаря-флеболога.
III стадія
При III стадії виникають постійні судоми, набряклість, біль у ногах. Вони посилюються при фізичних навантаженнях або після тривалого перебування людини в статичному положенні (стоянні, сидінні). Відня сильно розбухають, а ноги так набрякають, що стає важко носити взуття.
IV стадія
Хронічна венозна недостатність призводить до порушення обміну речовин в шкірному покриві. Починається IV стадія розвитку хвороби, при якій утворюється буро-коричнева обширна пігментація. Найчастіше вона формується в районі щиколотки (нижньої третини гомілки). Місце гіперпігментації шкіри поступово ущільнюється, розвивається ліподерматосклероз (індуратівний целюліт) і з'являються трофічні виразки. Різко зростає загроза тромбоутворення, тому вихід один - хірургічна операція.
V стадія
В принципі I - IV стадії дають повне уявлення про всіх етапах розвитку варикозу. Тим не менш, іноді консервативне лікування призводить до загоєнню виразки. У такому випадку класифікують V стадію - утворення рубцевої тканини на місці загоєної виразки. Однак доводити хворобу до такого стану дуже небезпечно, тому що в більшості випадків виразка відкривається повторно.
VI стадія
Якщо на місці рубцевого освіти знову формується відкрита трофічна виразка, то констатують VI стадію розвитку варикозного розширення вен. Тут вже потрібне термінове хірургічне втручання. Більше того, доведеться лікувати відразу два захворювання - сам варикоз (операція) і трофічну виразку (пневмомасаж, компресійна терапія, шкірна пластика).
Лікування
На початкових стадіях варикозу застосовують консервативне лікування. Стимулюють венозний кровообіг і знімають запальний процес лікарські препарати, а нормалізацію лімфовідтоку і зняття набряків забезпечує компресійна терапія - еластичні бинти, панчохи, гольфи. Добре допомагають лікувальний масаж, склеротерапія, радіочастотна абляція. Найпоширеніші хірургічні методи лікування - флебектомія і лазерна коагуляція уражених вен. Не заводьте варикоз!
Кожен, кому доводилося стикатися з варикозним розширенням вен, замислювався над тим, як впоратися з цією складною проблемою - чи необхідно хірургічне втручання або існує лікування варикозу без операції. Сучасні медики говорять про те, що в даний час є чимало методів боротьби з варикозом без втручання хірурга. Розглянемо кожен з них.
Медикаментозне лікування
Необхідно розуміти, що консервативні методи боротьби з варикозом ефективні лише на ранніх стадіях захворювання, тоді як у занедбаному стані з хворобою борються за допомогою операції. Мета медикаментозного лікування - створення умов для нормального венозного кровотоку і профілактика можливих ускладнень. Лікарі в цьому плані призначають препарати венотоніки (Флебодіа 600, Детралекс, Антістакс, Венітан або Ліотон гель), тобто кошти розріджують кров, поліпшують її відтік, а також підвищують тонус вен. Для позбавлення від болю і боротьби з симптомами запалення нерідко призначається препарат Диклофенак.
Склерозирующая терапія
Даний метод боротьби з варикозом полягає тому, що в уражену вену вводять спеціальний препарат, склеює і повністю вимикає вену з кровотоку, що позбавляє хворого від розширення вени, хворобливих симптомів і необхідності хірургічного втручання. Даний метод лікарі називають радикальним, оскільки нерідко саме склеротерапія дозволяє раз і назавжди вирішити дану проблему. Ефективність цього методу залежить від ширини просвіту, а тому найбільш ефективна дана терапія на ранніх стадіях захворювання.
Компресійні методи лікування
Великою підмогою в лікуванні варикозу без операції стає і носіння компресійного білизни, а саме компресійних панчіх. Ця білизна ефективно здавлює ноги, а також масажує нижні кінцівки, завдяки чому вдається уникнути застою венозної крові. Особливо ефективним є застосування компресійного білизни після малоінвазивних процедур. Підбирати відповідне білизну краще спільно з фахівцем. Він же дає необхідні рекомендації щодо його використання.
Лікування варикозу п'явками
Гірудотерапія з давніх часів використовується для боротьби з варикозом. Ефект застосування п'явок полягає в тому, що прісасиваясь, ці кільчасті черви вкидають в кров речовина під назвою гірудин, яке ефективно розріджує кров. Правда, з появою лікарських засобів для розрідження крові та посилення тонусу вен, необхідність у лікуванні п'явками просто відпала. Крім того, при використанні п'явок на шкірі залишаються рубці, що також не додає популярності даного методу.
Лазерне лікування варикозу
Даний метод в медицині носить назву ендовазальной лазерна коагуляція. Фахівці відзначають високу ефективність застосування медичного лазера, особливо в комплексі з медикаментозним лікуванням. Для проведення процедури необхідно місцеве знеболення. Відновлення в цьому випадку настає вже через 3 тижні, причому від впливу лазера на шкірі абсолютно не залишається слідів.
Лікувальні ванни при варикозі
Хороший ефект у боротьбі з цією недугою дають лікувальні ванни. Особливо фахівці рекомендують ванни з корою верби, каштана і гілками дуба. Для приготування засобу 300 г гілок дуба, а також по 200 г кори каштана і верби кип'ятять протягом 30 хвилин, після чого додають у відвар по 200 г звіробою, ромашки і череди, варять 10 хвилин і дають настоятися лікарському засобу добу. Окремо в окропі розпарюють дві буханки житнього хліба, які відправляють в ту ж ванну. Приймати процедури слід по 30-40 хвилин перед сном протягом 20 днів. Повторити лікування варто після десятиденної перерви. Бережіть своє здоров'я!
Кожен, кому доводилося стикатися з варикозним розширенням вен, замислювався над тим, як впоратися з цією складною проблемою - чи необхідно хірургічне втручання або існує лікування варикозу без операції. Сучасні медики говорять про те, що в даний час є чимало методів боротьби з варикозом без втручання хірурга. Розглянемо кожен з них.
Медикаментозне лікування
Необхідно розуміти, що консервативні методи боротьби з варикозом ефективні лише на ранніх стадіях захворювання, тоді як у занедбаному стані з хворобою борються за допомогою операції. Мета медикаментозного лікування - створення умов для нормального венозного кровотоку і профілактика можливих ускладнень. Лікарі в цьому плані призначають препарати венотоніки (Флебодіа 600, Детралекс, Антістакс, Венітан або Ліотон гель), тобто кошти розріджують кров, поліпшують її відтік, а також підвищують тонус вен. Для позбавлення від болю і боротьби з симптомами запалення нерідко призначається препарат Диклофенак.
Склерозирующая терапія
Даний метод боротьби з варикозом полягає тому, що в уражену вену вводять спеціальний препарат, склеює і повністю вимикає вену з кровотоку, що позбавляє хворого від розширення вени, хворобливих симптомів і необхідності хірургічного втручання. Даний метод лікарі називають радикальним, оскільки нерідко саме склеротерапія дозволяє раз і назавжди вирішити дану проблему. Ефективність цього методу залежить від ширини просвіту, а тому найбільш ефективна дана терапія на ранніх стадіях захворювання.
Компресійні методи лікування
Великою підмогою в лікуванні варикозу без операції стає і носіння компресійного білизни, а саме компресійних панчіх. Ця білизна ефективно здавлює ноги, а також масажує нижні кінцівки, завдяки чому вдається уникнути застою венозної крові. Особливо ефективним є застосування компресійного білизни після малоінвазивних процедур. Підбирати відповідне білизну краще спільно з фахівцем. Він же дає необхідні рекомендації щодо його використання.
Лікування варикозу п'явками
Гірудотерапія з давніх часів використовується для боротьби з варикозом. Ефект застосування п'явок полягає в тому, що прісасиваясь, ці кільчасті черви вкидають в кров речовина під назвою гірудин, яке ефективно розріджує кров. Правда, з появою лікарських засобів для розрідження крові та посилення тонусу вен, необхідність у лікуванні п'явками просто відпала. Крім того, при використанні п'явок на шкірі залишаються рубці, що також не додає популярності даного методу.
Лазерне лікування варикозу
Даний метод в медицині носить назву ендовазальной лазерна коагуляція. Фахівці відзначають високу ефективність застосування медичного лазера, особливо в комплексі з медикаментозним лікуванням. Для проведення процедури необхідно місцеве знеболення. Відновлення в цьому випадку настає вже через 3 тижні, причому від впливу лазера на шкірі абсолютно не залишається слідів.
Лікувальні ванни при варикозі
Хороший ефект у боротьбі з цією недугою дають лікувальні ванни. Особливо фахівці рекомендують ванни з корою верби, каштана і гілками дуба. Для приготування засобу 300 г гілок дуба, а також по 200 г кори каштана і верби кип'ятять протягом 30 хвилин, після чого додають у відвар по 200 г звіробою, ромашки і череди, варять 10 хвилин і дають настоятися лікарському засобу добу. Окремо в окропі розпарюють дві буханки житнього хліба, які відправляють в ту ж ванну. Приймати процедури слід по 30-40 хвилин перед сном протягом 20 днів. Повторити лікування варто після десятиденної перерви. Бережіть своє здоров'я!
Давно відмічено, що старовинні перевірені способи лікування численних захворювань бувають ефективніше і істотно безпечніше деяких нових медикаментозних препаратів. Упродовж тривалого часу для позбавлення від багатьох недуг використовують компрес Вишневського, приготований на основі мазі російського військового хірурга Олександра Васильовича Вишневського. В основному дану мазь застосовують, як незамінний засіб для лікування численних проблем, пов'язаних з шкірними ушкодженнями, зокрема, для позбавлення від фурункулів, опіків, шкірних виразок. Повна назва цього перевіреного роками кошти звучить, як бальзамічний лінімент за Вишневським.
Дивно, наскільки прості і не дорогі компоненти цього лікарського засобу підходять один одному, надаючи при цьому ефективний лікувальний вплив в досить короткі терміни. Березовий дьоготь - унікальне природне речовина, яка чудово активізує кровообіг в тканинах. Ксероформ ефективно знищує інфекційні бактерії, що не дозволяють гоїтися поранень і різних ушкоджень. Третій інгредієнт, касторове масло, сприятливо впливає на шкірний покрив, посилюючи вплив двох перших компонентів. Всі інгредієнти, що входять в це геніальний винахід, складають ідеальне єдине ціле і дозволяють використовувати його для приготування домашнього компресу Вишневського.
Лікувальна дія такого компресу повною мірою оцінили люди, які страждають від варикозного розширення вен нижніх кінцівок. Лікарі досить часто радять своїм пацієнтам цей компрес. Основна перевага даного лікування - висока ефективність і вкрай низька собівартість. Не секрет, що вартість багатьох сучасних лікарських препаратів може довести хворих до серцевого нападу, на лікування якого також будуть потрібні чималі гроші.
У домашніх умовах накласти компрес Вишневського досить просто. Спочатку слід попередньо нанести мазь Вишневського на кілька шарів широкого бинта чи марлі. Далі на марлевий шар накладають спеціальну компресним папір або поліетиленовий пакет, який зверху фіксують серветкою. Для отримання більшої ефективності потрібно тримати компрес приблизно протягом 6-ти годин. Рекомендується кілька днів повторювати цю домашню лікувальну процедуру для полегшення стану.
Аналогічне використання мазі Вишневського в якості домашнього компресу підійде при наявності такого захворювання, як тромбофлебіт. Відповідно до думки багатьох лікарів-спеціалістів, інгредієнти, включені до складу мазі Вишневського, сприяють розчиненню тромбів. Для прискорення термінів одужання при тромбофлебіті рекомендується використовувати, крім компресу Вишневського, гепариновую мазь. Вважається, що попеременное вплив компресів на основі мазі Вишневського і гепариновой мазі значно посилює лікувальний ефект.
Також одним з найефективніших лікарських засобів, особливо при появі больових відчуттях у суглобах, м'язах, зв'язках, вважається застосування вищевказаної мазі як компрес, приготованого на спиртовій основі. Досить часто компрес Вишневського використовують спортсмени для розсмоктування гематом, зняття больових відчуттів і набряків після травм. У таких випадках місце, постраждале в результаті травми, змащують шаром мазі Вишневського, зверху накладають серветку, змочену в спирті або горілці, фіксують компрес пов'язкою. Цей лікувальний компрес можна не знімати протягом 48-ми годин.
Застосовують мазь Вишневського спільно зі свинцевою примочкою. Причому слід зазначити, що спосіб постановки компресу практично завжди аналогічний, виняток становить лише накладена на мазь Вишневського серветка, змочена в свинцевою примочки. Даний компрес - чудовий засіб від больових відчуттів в ахіллове сухожилля або гомілковостопних суглобах.
При виникненні на шкірі фурункула допоможе пов'язка з просоченим в мазі Вишневського шматочком марлі. Зверху марлі рекомендується покласти клейонку і закріпити компрес бинтом. Аналогічним чином можна лікувати виниклу вугровий висип.
Мазь Вишневського і компреси на її основі настільки ефективні і безпечні, що використовуються для лікування як дорослих, так і дітей. Будьте здорові!
|
