За локалізацією таку хворобу прийнято поділяти на ендометріоз генітальний, при якому уражаються маткові труби, шийка матки, яєчники або піхву, а також на ендометріоз екстрагенітальний, при якому діагностується ураження органів сечостатевої системи або кишечника. Крім того може спостерігатися патологія змішаної форми, при якій генітальний ендометріоз поєднується екстрагенітальні.

Розглянуте захворювання можна розділити на 4 ступені, залежно від яких відрізняється і лікування ендометріозу. На перших стадіях такої недуги у жінок великі шанси на одужання, тоді як недуга в занедбаному стані нерідко призводить до видалення репродуктивної системи, а значить і до безпліддя.

Перша стадія ендометріозу не настільки страшна, так як в цьому стані спостерігаються лише поодинокі поверхневі прояви. В залежності від локалізації патології больові відчуття можуть повністю відсутні або бути невираженими. УЗД на тій стадії не здатна виявити ендометріоз, проте його можна виявити кольпоскопом. Жінка ж може відчути недобре, звернувши увагу на аномальні виділення, так як кровотечі в цьому випадку серйозно посилюються. Лікарі при першій стадії призначають медикаментозне лікування, яке дає дуже хороші результати.

Друга стадія захворювання характеризується явним виразом ендометріозу. При цьому уражена поверхня збільшується в розмірах, тобто клітини ендометрію починають глибше вростати в уражені тканини. У разі стрімкого розвитку хвороби даний етап може бути і зовсім непомітний, відразу переходячи в ендометріоз третього ступеня.

При третього ступеня захворювання ендометріоз вражає всю репродуктивну систему і більше того, виходить за межі матки, з'являючись у вигляді кіст і спайок на очеревині, маткових трубах або яєчниках. Больові відчуття на цьому етапі посилюються і стають інтенсивнішими. Кровотечі в цьому випадку можуть спостерігатися навіть після місячних, що загрожує розвитком анемії. Боротьба з недугою при цьому не обходиться без хірургічного втручання, яке далеко не завжди має позитивні результати. Однак медикаменти в цьому випадку допомоги надати і зовсім не можуть.

Говорячи про четвертій стадії ендометріозу, необхідно розуміти, що це занедбаний стан характеризується тотальним ураженням репродуктивних органів, видільної системи та органів малого таза. У такому стані вже складно говорити про порятунок репродуктивної функції, так як самі агресивні методи лікування спрямовані, в першу чергу, на порятунок життя пацієнтки.

Розглянувши ступеня ендометріозу легко можна зрозуміти, до чого призводить безтурботне ставлення до власного здоров'я. Саме тому захворювання необхідно виявити якомога раніше, щоб з успіхом лікувати його. Бережіть себе!

Суть захворювання

Протягом менструального циклу цей особливий вид слизової збільшується в розмірах, готуючи грунт для закріплення і збереження заплідненої яйцеклітини, а потім (якщо зачаття не відбулося), під дією гормонів, відторгається і виводиться з організму. Даний процес називається менструацією. Якщо ж шар ендометрія розростається за межі матки, він не може нормально відторгатися і виводитися з організму, утворюючи спайки і кісти, які мають тенденцію до зростання і нерідко стають причиною жіночого безпліддя.

Причини ендометріозу

Головною причиною появи ендометріозу є міграція клітин ендометрію за межі матки. А ось причин цього патологічного процесу досить багато. Це можуть бути вроджені аномалії будови матки, механічне занесення клітин у невластиві для слизової тканини місця при абортах, гінекологічних операція або вискоблюваннях. Лікування ерозії шийки матки припіканням також може стати причиною розвитку цієї патології.

Ознаки ендометріозу

Багато представниць прекрасної статі, що нехтують регулярним оглядом у гінеколога, можуть довгий час не здогадуватися про розвиток такого небезпечної недуги. Пов'язано це з можливою відсутністю симптомів захворювання.

Головним ознакою розвивається ендометріозу є відчутні болі в період менструації, а іноді і під час статевого акту. Ще одним характерним симптомом вважаються кров'яні виділення темного кольору до і після менструації. При цьому, в абсолютній більшості випадків, симптоми цієї недуги залежать від фази менструального циклу. Так, у міру наближення менструації хворобливі відчуття наростають, адже шар ендометрія зростає. А ось в першій половині менструального циклу захворювання практично не проявляє себе. Якщо менструація припинилася через вагітність або лактації, симптоми можуть і зовсім зникнути, з'явившись знову з відновленням менструації.

Тим часом, гінекологи заявляють, що чималий відсоток випадків ендометріозу протікає безсимптомно, а тому виявляється пізно, коли спайковий або кістозний процес вже значно поширений. Найчастіше «мовчазний» ендометріоз діагностується під час обстеження, викликаного спробами встановити причину безпліддя.

Лікування ендометріозу

Терапія даного захворювання багато в чому залежить від стадії ендометріозу, а також величини і розташування вогнища. Враховуючи ці фактори, лікарі призначають медикаментозне або хірургічне лікування, а то і їх комбінацію.

Медикаментозна терапія цієї недуги заснована на прийомі гормональних, розсмоктуючих та протизапальних засобів, у проведенні імуностимулюючих і загальнозміцнюючих заходів. Якщо ж у хворої з'являються ознаки анемії, призначаються препарати, що усувають цей негативний процес.

У випадках, коли медикаментозна терапія не дає результату, в ситуації, коли у пацієнтки розвивається анемія, викликана великою крововтратою, а також за наявності спайок і кіст, фахівці вирішуються на оперативне лікування ендометріозу. Проводять його, зазвичай, лапароскопічним методом, усуваючи виниклі новоутворення і відновлюючи нормальне анатомічне розташування органів за допомогою видалення вогнищ ендометріозу. Бережіть себе і регулярно проходьте обстеження у гінеколога!

Суть захворювання

Протягом менструального циклу цей особливий вид слизової збільшується в розмірах, готуючи грунт для закріплення і збереження заплідненої яйцеклітини, а потім (якщо зачаття не відбулося), під дією гормонів, відторгається і виводиться з організму. Даний процес називається менструацією. Якщо ж шар ендометрія розростається за межі матки, він не може нормально відторгатися і виводитися з організму, утворюючи спайки і кісти, які мають тенденцію до зростання і нерідко стають причиною жіночого безпліддя.

Причини ендометріозу

Головною причиною появи ендометріозу є міграція клітин ендометрію за межі матки. А ось причин цього патологічного процесу досить багато. Це можуть бути вроджені аномалії будови матки, механічне занесення клітин у невластиві для слизової тканини місця при абортах, гінекологічних операція або вискоблюваннях. Лікування ерозії шийки матки припіканням також може стати причиною розвитку цієї патології.

Ознаки ендометріозу

Багато представниць прекрасної статі, що нехтують регулярним оглядом у гінеколога, можуть довгий час не здогадуватися про розвиток такого небезпечної недуги. Пов'язано це з можливою відсутністю симптомів захворювання.

Головною ознакою розвивається ендометріозу є відчутні болі в період менструації, а іноді і під час статевого акту. Ще одним характерним симптомом вважаються кров'яні виділення темного кольору до і після менструації. При цьому, в абсолютній більшості випадків, симптоми цієї недуги залежать від фази менструального циклу. Так, у міру наближення менструації хворобливі відчуття наростають, адже шар ендометрія зростає. А ось в першій половині менструального циклу захворювання практично не проявляє себе. Якщо менструація припинилася через вагітність або лактації, симптоми можуть і зовсім зникнути, з'явившись знову з відновленням менструації.

Тим часом, гінекологи заявляють, що чималий відсоток випадків ендометріозу протікає безсимптомно, а тому виявляється пізно, коли спайковий або кістозний процес вже значно поширений. Найчастіше «мовчазний» ендометріоз діагностується під час обстеження, викликаного спробами встановити причину безпліддя.

Лікування ендометріозу

Терапія даного захворювання багато в чому залежить від стадії ендометріозу, а також величини і розташування вогнища. Враховуючи ці фактори, лікарі призначають медикаментозне або хірургічне лікування, а то і їх комбінацію.

Медикаментозна терапія цієї недуги заснована на прийомі гормональних, розсмоктуючих та протизапальних засобів, у проведенні імуностимулюючих і загальнозміцнюючих заходів. Якщо ж у хворої з'являються ознаки анемії, призначаються препарати, що усувають цей негативний процес.

У випадках, коли медикаментозна терапія не дає результату, в ситуації, коли у пацієнтки розвивається анемія, викликана великою крововтратою, а також за наявності спайок і кіст, фахівці вирішуються на оперативне лікування ендометріозу. Проводять його, зазвичай, лапароскопічним методом, усуваючи виниклі новоутворення та відновлюючи нормальне анатомічне розташування органів за допомогою видалення вогнищ ендометріозу. Бережіть себе і регулярно проходьте обстеження у гінеколога!

Сучасна медицина досі не відповіла повністю на питання - в чому причина псоріазу. Відомо лише те, що виникненню і розвитку псоріазу сприяють порушення обміну речовин, переважно жирового і вуглеводного, порушення нервової та ендокринної систем. Останнім часом багато прихильників теорії генетичної схильності до порушення обміну речовин.

Будь-яка хвороба це привід звернути пильну увагу на своє життя, на своє харчування, фізичну активність, спілкування в сім'ї і на роботі, на свої думки і емоції з приводу навколишнього світу і по відношенню до себе. Псоріаз не є виключенням зі списку хвороб, а навпаки - яскраве підтвердження правила: «те, як людина живе, таке у нього і здоров'я». При виникненні симптомів псоріазу необхідно проаналізувати всі сторони свого життя, змінити те, що є неконструктивним і заважає бути здоровим. У першу чергу, це відноситься до харчування і фізичної активності. Дуже велике значення на перебіг хвороби та одужання робить стан нервової системи - емоційна сфера людини і стан його думок про самого себе і оточуючих.
  Для того, щоб вилікуватися від даного захворювання необхідні зусилля не тільки лікаря, але й свої власні.

При тривалому перебігу хвороби і ослабленому організмі різко кидатися в лікування не варто, все треба робити поступово і не відразу, але з твердим наміром продовжувати розпочате лікування. При псоріазі хворий весь організм - знижений імунітет, погано засвоюються корисні речовини з їжі, погано працює печінка, у крові багато токсинів. Тому головне при лікуванні псоріазу це очищення організму, і в тому числі і за рахунок зміни харчування.

Потрібно повністю виключити цукор і всі вироби його включають, хліб, вироби з білого борошна, пекарські дріжджі, продукти молочні та молочнокислі, сюди входять і сири. Необхідно виключити будь-які консерви, ковбаси, копченості, сіль і соління, м'ясо та м'ясні продукти, яйця. З напоїв не вживати алкоголь, в тому числі і пиво, каву і чорний чай, какао, квас. Виключається жирна риба, ікра. Продукти не смажити. Необхідно повністю відмовитися від нікотину.

Якщо відмовитися від звичного харчування дуже важко, то робити треба це поступово. Але робити це необхідно, так як перемогти псоріаз без обмежень у системі живлення неможливо.
  Спочатку можна перейти на роздільне харчування, вживати білки окремо від вуглеводів, скоротити вживання м'яса до 1-2 разів на тиждень. Поступово посилюючи дієту, перейти до вегетаріанського харчування.

При прийомі їжі важливе правило - не переїдати і ретельно пережовувати їжу. Необхідно стежити за регулярним випорожненням кишечника. Це теж сприяє очищенню організму. Якщо з регулярною дефекацією є проблеми, можна робити очищаючі клізми. Проносне краще не застосовувати, а регулювати цей процес за допомогою круп і овочів, стимулюючих перистальтику кишечника (буряк, геркулес і т.д.).

Необхідно пити багато чистої води 6-8 склянок на день. Добре, якщо для пиття застосовувати заморожену воду.

Для живлення застосовувати тушковані і сирі овочі, овочі, приготовані на пару і каші. Масло додавати необхідно в готову страву. Вершкового масла допускається до 25 грамів на добу.

Корисні сирі овочі і фрукти, вживати їх краще при сезонному дозріванні. Фрукти та овочі для харчування краще брати ті, які ростуть в тій місцевості, в якій живете. Ягоди можна все, виключаючи ягоди червоного кольору. Виключити пасльонові - помідори, всі соуси з помідорів, баклажани.

Корисні фруктові та овочеві фреші, консервовані соки необхідно виключити. Добре для пиття і трав'яні чаї - кропива, корінь кульбаби, звіробій.

При переході на жорстку дієту необхідно продовжувати дотримуватися роздільного харчування - зернові, борошняне, картопля не заважати з квасолею, горіхами, рибою, бобовими, насінням. Бажано фрукти вживати в окремий прийом їжі. Мед - 1 столову ложку в день, також в окремий прийом. Пити через 1 годину після їжі. Риба повинна бути свіжою, не жирна. Готувати рибу необхідно на пару, відварювати або гасити з овочами. Смажену і копчену рибу вживати не можна. Рибу допускається їсти не більше двох разів на тиждень.

Заправляти їжу краще оливковою олією, використовувати в день від 2-4 столових ложок. Вершкове масло протопити в каструлі на розсікач при маленькому вогні протягом години, зняти пінку. Потім через марлю процідити, зберігати в холодильнику. Вийде дуже корисне топлене масло. Його можна вживати не більше 2-х разів на тиждень, по одній столовій ложці.

Для введення в їжу великої кількості вітамінів і корисних речовин необхідно употреблять3 рази на тиждень зерна пророщеної пшениці. Готується вона так:
  Підготовлені цілі, не пошкоджені зерна на добу залити водою. Потім вода зливається, і зерна накриваються вологою тканиною. Залишити в темному місці, в нехолодну приміщенні. Коли тільки з'являться білі паростки, пшениця готова до застосування. Пшеницю промити. Пророщену пшеницю можна їсти сиру, додаючи в салат. Можна приготувати невеликі котлетки, попередньо пропустивши паростки через м'ясорубку і змішавши з іншими овочами. Котлетки злегка підсушити на сковороді без масла або в духовці. Маса повинна залишитися напівсирої, тоді майже всі поживні речовини збережуться. При подачі на стіл скропити оливковою олією.

Дуже корисна листова зелень. Чудово, якщо в раціон включати і листя диких трав - кропива, снить, подорожник, кульбаба. Всі ці трави можна додати в овочевий салат. Зелень плюс сирі овочі і фрукти повинні становити більшу частину раціону, приблизно 65-70 відсотків. Решта раціон складається з тушкованих овочів, каш, плюс бобові, горіхи і насіннячка. Морська капуста може використовуватися як замінник солі.

Корисно в день з'їдати половину аркуша алое, попередньо зрізавши зовнішній слів і
  вискаблівая м'якоть чайною ложечкою.

Причини міоми матки

Міома матки виникає і росте в результаті того, що клітини тканини матки починають мимовільно ділитися. В даний час немає однозначної відповіді на питання про причини цього явища. Однак, було встановлено зв'язок зростання міомного вузла з підвищеною секрецією естрогенів (Естрогени - жіночі статеві гормони). Естроген стимулює зростання міоми, а прогестерон (гормон вагітності) призводить до зворотного розвитку міоми (зменшення). На гормональний склад крові місцеве зміна кількості естрогенів в матці практично не відбивається (або відбивається зовсім незначно). Тому, при нормальному балансі в крові естрогену і прогестерону можна категорично стверджувати, що міома матки відсутня.

Дуже гарне пояснення причин виникнення міоми матки дає лікар акушер-гінеколог Дмитро Лубнін. На його сайті дуже доступним і простою мовою викладаються причини виникнення і розвитку міоми, рекомендуються й аналізуються різні способи її лікування.

Сприяють прискоренню росту і розвитку міомних вузлів різні фактори, що ушкоджують, це, насамперед, аборти, запалення жіночої статевої сфери, медичні втручання - такі як вишкрібання, операції або ускладнені пологи, ендометріоз. До негативних факторів можна віднести і порушення менструальної функції, аденоміоз, гормональні порушення, генетична схильність (вплив спадковості), деякі захворювання серцево-судинної системи. Ендометріоз - це патологічний процес, який характеризується розростанням тканини, спорідненої ендометрію, поза межами слизової оболонки матки.

Аденоміоз - запальний процес, є окремим випадком ендометріозу. Як вважають деякі джерела, у великій мірі сприяє розвитку міоми матки і надмірна вага, плюс низька фізична активність, тривалий або сильний стрес.

Симптоми міоми матки

Захворювання супроводжується різними симптомами, вони залежать від виду пухлини та її локалізації, віку жінки, індивідуального перебігу захворювання, супутніх хвороб.

На що потрібно звертати увагу, як проявляє себе міома матки, які симптоми у цього захворювання?

До основних симптомів відносяться наступні:

1. Менструації стають більш тривалими і більш рясними. Менструальні кровотечі можуть супроводжуватися виділенням згустків крові. Подібні рясні кровотечі можуть призвести до анемії (недокрів'я). Анемія в результаті кровотечі виникає через виснаження запасів заліза в організмі.

2. Больові відчуття можуть бути відсутні на ранніх стадіях розвитку захворювання. При розвитку захворювання болі можуть виникнути в ногах і спині, ниючі болі в тазу. Різкі болі можуть виникнути при некрозі міомного (пухлинного) вузла або при перекруте ніжки пухлини. При різких болях внизу живота необхідно терміново звернутися до лікаря.

3. При зростанні пухлини в бік черевної порожнини - у бік сечового міхура і прямої кишки - відбувається здавлювання цих органів. У слідстві - утруднене сечовипускання і акт дефекації (запори). І навпаки - сечовипускання може бути дуже частим.

4. При розвитку міоми можуть виникати і неприємні відчуття під час статевого акту.

5. Міома матки може бути і однією з причин безпліддя.

Відсутність болів, при виникненні міоми матки, не дає підстави відноситься до цього захворювання як до незначного. Міома матки в деяких випадках може переродитися в злоякісне утворення і це може призвести до видалення матки. Деякі автори стверджують, що майже не відбувається переродження міоми в злоякісне утворення, але це все одно не привід зволікати з візитом до гінеколога. Чим менше вузол і чим раніше його виявили, тим швидше і якісніше може бути вироблено лікування. Для ранньої діагностики міоми матки необхідні систематичні відвідування гінеколога, не рідше одного разу на півроку. Необхідно уважно стежити за своїм фізичним станом і при виникненні будь-яких симптомів, описаних вище необхідно обов'язково звернутися до лікаря.

Методи лікування міоми матки

Вибір методу лікування залежить від місця розташування (локалізації) міоматозних вузлів, їх кількості та розмірів. У сучасній медицині на сьогодні існують наступні методи, що застосовуються для лікування міоми матки:

1. Лікування із застосуванням медикаментів   - Тимчасово регресійний: агоністи гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ) - золадекс, бусерелін, диферелін, Люкрин і т.п., блокатори рецепторів прогестерону - мифепристон. Їх дія істотно при лікуванні невеликих міоматозних вузлів в двоетапної схемою, у деяких пацієнток періменопазуального віку (45-55 років), і для запобігання рецидивам після консервативної міомектомії.

2. Метод емболізації маткових артерій (ЕМА)   - Стабільно-регресійний, лапароскопічна оклюзія маткових артерій. Застосування цих методів дає можливість усувати симптоми захворювання, зменшувати розмір міоматозних вузлів, в деяких випадках викликати їх мимовільне вигнання (експульсія) з матки. Подібні методи лікування застосовуються для пацієнток, що мають репродуктивні плани.

3. Метод високочастотного фокусированного ультразвукового впливу , Має досить багато обмежень (а саме - щодо локалізації, множинності і розмірів міоматозних вузлів) для його активного і широкого застосування.

4. Консервативно-пластичний метод - міомектомія (гістерорезектоскопія) . Цей метод застосовують для відновлення репродуктивної функції жінки. Однак цей метод може застосовуватися не завжди, обмеженням може бути відсутність технічної можливості зробити таку операцію (велика кількість міоматозних вузлів, їх невдале розташування). Міомектомія в деяких випадках може комбінуватися з емболізацією маткових артерій. При цьому емболізація використовується як підготовчий етап.

5. Радикальний метод ампутація матки - гістеректомія . Цей метод є найбільш простим у сенсі технічного виконання. Принцип «немає органу - немає проблеми». У ряді випадків видаляти матку необхідно. Цей метод може бути рекомендований тоді, коли немає можливості застосувати інші методи лікування, коли у пацієнтки є супутнє передраковий стан або злоякісні захворювання статевих органів. Радикальний метод може застосовуватися і тоді, коли міома виросла до гігантських розмірів.

Міома матки, діагностована на ранній стадії, піддається лікуванню набагато легше, як і будь-яке інше захворювання. Для лікування міоми, діагностованою на ранніх стадіях, застосовують сучасні монофазні гормональні контрацептиви. Вони здатні стримувати зростання невеликих міоматозних вузлів розміром не більше 2-2, 5 см. При цьому, прийом контрацептивів тривалий час, забезпечує можливість профілактики розвитку цього захворювання.

За умови протипоказань у прийомі даних препаратів, або наявності заперечень з боку пацієнтки, допускається динамічне спостереження за розвитком міоматозних вузлів. У цьому випадку УЗД проводиться не рідше 1 разу на рік. Якщо дослідження показують, що вузли почали рости, необхідно відразу починати лікування і, не чекати їх подальшого збільшення, незважаючи на відсутність симптомів захворювання.

Загальновідомо, що материнське молоко виробляється в організмі жінки в міру необхідності в ньому новонародженої дитини. Однак часто малюк не відмовляється від материнського молока досить тривалий час. На думку мами, його вже слід підгодовувати спеціальними дитячими сумішами, фруктовими, овочевими пюре, але грудне молоко у неї продовжує вироблятися. У цих випадках необхідно домогтися зменшення виділення материнського молока. Крім того, бувають ситуації, коли грудне вигодовування протипоказано з медичних міркувань. Це лактаційний мастит, надмірне набухання молочних залоз, важкий стан жінки, що народила, мертвонародження. У таких ситуаціях доводиться зовсім придушувати лактацію. У період, коли молода мама припиняє грудне вигодовування, але молоко продовжує прибувати, відбувається досить сильне розтягнення грудей з вкрай болісними неприємними відчуттями.

Упродовж тривалого часу практикувався такий метод зупинки лактації, як перетягування грудей. Але лікарі-гінекологи відзначають, що такий метод призводить до безлічі різних ускладнень, наприклад, провокує виникнення маститів. При перетягуванні грудей в тканинах молочних залоз порушується кровообіг, розвивається набряк, відбувається закупорка проток, по яких просувається материнське молоко.

Замість перетягування лікарі-гінекологи рекомендують жінкам носити щільний бавовняний бюстгальтер, який повинен бути простої форми, без будь-яких пристосувань у вигляді кісточок. У цьому випадку бюстгальтер грає роль своєрідного корсета. Прийнятним рішенням проблеми вважається носіння безшовного бавовняного бюстгальтера з мікрофіброю.

Крім зазначеного способу рекомендується поступово заміщати одне заплановане грудне вигодовування штучним прикормом. Малюк починає рідше смоктати груди, внаслідок грудне молоко вироблятися в меншій кількості, а дитина звикає до нової форми годування.

Іншим звичним методом придушення лактації є зціджування, яке проводиться як вручну, так і за допомогою молоковідсмоктувача. При наявності великої кількості молока і твердінні молочних залоз необхідно проводити процес зціджування до пом'якшення грудей. Однак повністю зціджувати материнське молоко не рекомендується, оскільки така дія істотно посилює лактацію. Можна зціджувати грудне молоко в пляшку і підгодовувати малюка разом зі штучним прикормом. Таким чином, дитина отримає необхідне харчування, а мама зможе поступово зменшити лактацію.

Крім загальновизнаних методів зниження лактації, існують різні медикаментозні препарати, застосування яких слід узгоджувати з лікарем. Всі ліки подібного характеру мають гормональну основу, безпосередньо впливає на функціонування головного мозку. Зокрема, гормональні препарати впливають на передню частку гіпофіза, провокуючи цей орган працювати в загальмованому стані.

У більшості випадків лікарі призначають прийом таких медикаментів для термінового придушення лактації. З найбільш відомих препаратів такого впливу можна назвати Турінал, Утрожестан, Бромокриптин, Мікрофоллін, Достинекс, Парлодел. Небезпека застосування гормональних препаратів полягає в наявності великої кількості побічних ефектів. Також існує ряд протипоказань, до числа яких відносяться хвороби нирок і печінки, тромбофлебіт, гіпертонія, цукровий діабет, варикозне розширення вен, відхилення у функціонуванні дітородних органів молодої мами.

Деяким жінкам допомагають знизити лактацію народні засоби. Одним з найбільш ефективних способів вважається прикладання до грудей капустяного листя. Багатьом добре допомагають такі сечогінні трави, як брусниця, хвощ, петрушка, базилік. Дуже ефективні настої, приготовлені на основі шавлії, м'яти, які заварюють і приймають по кілька склянок щодня.

У будь-якому випадку при вирішенні використовувати будь-якої з методів зниження лактації необхідна попередня консультація з лікарем. Здоров'я вам і вашим дітям!

Хімічний пілінг підрозділяється на поверхневе, серединне і глибоке омолодження шкіри обличчя. До складу застосовуваних при цій процедурі коштів практично завжди входять різні хімічні агенти (альфа-гідроксильні кислоти), продуктивно впливають на верхні і середні шари епідермісу. Вплив кислотами використовується для обробки як всієї поверхні обличчя, шиї, області декольте, так і невеликих ділянок шкіри, що включають дрібні зморшки в районі носогубного трикутника або навколо очей. Причому дана косметична процедура практично не має вікових обмежень.

У процесі проведення процедури хімічного пілінгу відбувається рівномірне відлущування відмерлих шарів епідермісу. В результаті такої обробки активізується синтез колагену і еластину, що сприяє суттєвому омолодженню шкірної поверхні обличчя. При цьому необхідно зазначити, що поверхневий пілінг зачіпає тільки роговий шар шкірної поверхні, серединний - впливає на рівні епідермісу, глибинний - сприяє пошкодження базальної мембрани, яка розмежовує епідерміс і дерму. Кожен вид хімічного пілінгу рекомендується застосовувати в залежності від стану шкіри та віку.

Для поверхневого пілінгу зазвичай використовують глюконову, ретинолової або фруктову (гликолевую, молочну, винну, яблучну) кислоту. Наприклад, при наявності сальних виділень, вугрової висипки, властивих переважно юнацького віку, лікар-косметолог використовує пілінг на основі фруктової кислоти. У більшості випадків для досягнення позитивного результату потрібно 5 - 10 сеансів. Між проведенням кожного сеансу потрібно тижневу перерву. У свою чергу, для надчутливої ​​шкіри прекрасно підходить пілінг на основі глюконовой кислоти, яка також захищає еластин від дії ультрафіолетових променів. При гіперпігментації, фотостаріння, постакне застосовують ретинолової пілінг, який є поверхнево-серединної процедурою.

При серединному пилинге використовують трихлоруксусную кислоту. Вважається, що такий вплив прекрасно розгладжує зморшки, ефективно покращує відтінок шкіри, усуває пігментні плями. Багато жінок, які пройшли таку процедуру омолодження, відчули досить суттєвий ефект. Однак слід зазначити, що при проходженні процедури серединного хімічного пілінгу обличчя відтінок обробленої шкіри протягом приблизно 3-х днів зберігає червонуватий колір. Надалі омертвілі клітини злущуються, стан шкірної поверхні стабілізується. За часом вплив трихлороцтової кислотою триває чверть години.

При цьому слід пам'ятати, що серединний хімічний пілінг може нашкодити сухій шкірі. Взагалі, дана косметична процедура омолодження повинна виконуватися грамотним фахівцем-косметологом, здатним підібрати індивідуальне засіб, який стане ідеальним для конкретного типу шкіри. Наприклад, може істотно спростити поставлене завдання саліциловий пілінг.

Глибокий (феноловий) пілінг застосовують для корекції зморшок, рубців, гіперкератозу, пігментації, при якому відбувається хімічний вплив на глибокі шари шкірного покриву. Дана косметична процедура досить болюча, виконується фахівцями-косметологами найвищого класу і проводиться тільки в умовах стаціонару. Глибокий пілінг вимагає постійного спостереження під час реабілітації та тривалого відновного періоду. Крім того, при виконанні процедури фенолового пілінгу існують певні ризики, оскільки фенол нефротоксічен і кардіотоксічен. В результаті застосування глибокого хімічного пілінгу може стати причиною порушення функціонування нирок і серця.

Іноді жінки купують хімічні кислоти, щоб використовувати їх в домашніх умовах. Слід пам'ятати, що хімічний пілінг - серйозна косметична процедура. Вона вимагає певного вміння, обліку протипоказань, знання правил поведінки після закінчення процедури. Будинки необхідно дотримуватися обережності, виконувати тільки поверхневий пілінг, правильно розраховувати концентрацію кислоти. Тільки тоді домашній спосіб омолодження обличчя зможе принести позитивний ефект. Удачі вам!

Досить часте явище у дорослих людей - жовчні коліки. Іноді такі хворобливі прояви іменують печінкової колькою, хоча це не зовсім правильно. Спазми і больові відчуття виникають в жовчовивідних шляхах. Багатьом людям добре відомі неприємні відчуття і симптоми, що супроводжують жовчнокам'яну хворобу. Її протягом залежить від кількості каменів, їх величини, місця розташування. Причому дане захворювання в більшості випадків протікає практично безсимптомно.

Але настає момент, коли людина раптово відчуває сильний біль, яка зазвичай з'являється після вживання смаженої або жирної їжі. Больові відчуття також можуть виникнути при сильній трясці в транспорті. За таких обставин відбувається закупорка каменем жовчного міхура або жовчної протоки. В результаті розвивається жовчна (печінкова) колька.

Сильний напад болю поширюється переважно на праве підребер'я, праву половину шиї і лопатку. Як правило, жовчні коліки поступово проходять після прикладання грілки на праву частину підребер'я. Зазвичай тривалість больових відчуттів не перевищує 6-ти годин. Явні показники надмірного потрапляння жовчі в шлунок - гіркота в роті, відчуття нудоти, блювання. Також ознаками жовчнокам'яної хвороби є метеоризм, розлад шлунку, виражене в діареї, або в стійких хронічних запорах. Всі перераховані симптоми є підставою для звернення за медичною допомогою, інакше може розвинутися запалення слизової оболонки жовчного міхура - хронічний холецистит.

Але, мабуть, саме поширене явище у дорослих людей - це кишкові кольки. Найчастіше причиною такого нездужання є незбалансоване неякісне харчування, або потрапляння в організм людини хвороботворних мікроорганізмів. Кишкові коліки у дорослих характеризуються сильними больовими відчуттями внаслідок стиснення кишки. У більшості випадків спазмування піддається тонка кишка, хоча можливі випадки спазмів при запаленні товстого кишечника. Іноді біль охоплює весь кишечник.

Неодноразово зазначалося, що кишкові кольки розвиваються на тлі захворювань, пов'язаних з підшлунковою залозою, або під час гастриту. При таких проблемах зі здоров'ям продукти харчування не в змозі якісно оброблятися у верхніх частинах системи травлення. В результаті, їжа потрапляє в тонкий кишечник недостатньо перевареної. Крім того, кишкові кольки виникають при вживанні їжі, вже зазнала бродінню, або надмірно холодної (крижаний) їжі.

Крім цього, кишкові кольки можуть спровокувати хвороботворні мікроби (збудники дизентерії, сальмонели), отруєння отрутами, солями важких металів (свинець). Також безсумнівним фактором появи кольок є нервове перенапруження, яке досить часто зустрічається у людей, схильних до емоційних переживань.

У деяких випадках у дорослих людей коліки виникають при гострих респіраторних вірусних інфекціях, що негативно впливають не тільки на органи дихання, а також на шлунково-кишковий тракт. Хвороботворні віруси, потрапляючи в лімфатичні вузли, розташовані в черевній порожнині, викликають запальний процес.

Якщо причиною виникнення кольок є похибка в харчуванні, то вони проходять після випорожнення рідкими каловими масами. Після нападу необхідно відмовитися від прийому їжа приблизно на 10 - 12 годин. В інших випадках слід знати причину виниклого нездоров'я. Для точного виявлення хвороботворного агента, провокуючого нездужання, необхідна консультація лікаря-гастроентеролога, який проведе обстеження на основі аналізу крові, гастроскопії, бактеріального посіву калу.

Знизити больовий поріг допомагають препарати спазмолитической групи, наприклад, Но-шпа, Папаверин, Платифиллин. Дані медикаменти приймають тільки при відсутності блювоти. Лікування колік при наявності серйозних захворювань призначає виключно лікар. Будьте здорові!